Previous Lesson -- Next Lesson
7. Павло в Афінах (Дії 17:16-34)
ДІЇ 17:30-34
30. У минулому ми не знали Бога, і Він не зважав на те незнання, але зараз Господь вимагає, щоб усі люди повсюди покаялися і прийшли до Нього. 31. Бо Він призначив День, коли судитиме світ судом Чоловіка, Якого Він обрав. Бог довів це кожному, воскресивши Того Чоловіка з мертвих». 32. Почувши про воскресіння з мертвих, дехто з присутніх засміявся. Але інші промовили: «Ми б хотіли, щоб ти про все це розповів знову». 33. По цих словах Павло пішов звідти. 34. Однак деякі люди приєдналися до нього й увірували. Серед них Діонісій Ареопагіт, одна жінка, на ім’я Дамаріс, та інші разом із ними.
Павло показав філософам велич Бога-Творця і значення людини як божественного образу його потомства. Хто руйнує в собі цей образ, той підпадає під суд. Бог призначив день, коли він буде судити кожного. Кожне сумління, кожне відчуття правди і всі релігії світу вчать, що Бог буде судити всіх. Справедливий суд неминучий, і мірилом у цьому божественному суді є сам Бог і Його святість, як Він сказав: «Будьте святі, бо Я святий». Суд був четвертою головною думкою, яку Павло представив своїм слухачам.
Зважаючи на істину суду, який прийде на нас, Павло закликав усіх людей покаятися, навернутися і оновити свій розум. Ми живемо не для того, щоб слідувати ідеалам чи брати участь у забобонах богів і духів, але ми неодмінно поспішаємо до Судного дня, кінця людства. Життя – це не мрії, не атеїстичні думки, не насолода мистецтвом, а готовність до суду. Бог не залишив людині вибору – готуватися до Судного дня чи ні, але Він наказує всім людям на всіх континентах навернутися до Нього, залишити безумство атеїстичної філософії і не будувати себе на божках мертвих технологічних наук. Тільки Бог є істина. Немає релігії без Судного дня. Таким чином, заклик до покаяння був п'ятою темою, яку Павло порушив у своїй проповіді.
Після цього довгого і глибокого вступу Павло перейшов до другої частини своєї проповіді, сказавши, що Бог буде здійснювати свій суд через одну людину Ісуса Христа, святого і бездоганного, над яким смерть не має влади. Цей Чоловік Ісус – єдиний, кого Бог воскресив з мертвих. Він живе і переміг гріх, смерть і всі спокуси. Він також пережив усі біди і диявольські підступи і восторжествував. Тому Він має право і владу судити всіх людей. Йому дана вся влада на небі і на землі. Виведення Христа як Судді було шостою ідеєю проповіді на пагорбі Ареопагу.
Задум Христа полягає не в тому, щоб знищити чи поглинути грішників, а в тому, щоб встановити Царство миру і здійснити спасіння для всіх людей. Допуск до Божих просторів дається не через гру філософськими поняттями, а через віру, яка є абсолютним підкоренням Богові. Христос допомагає нам у цій вірі та дає нам новий завіт, який є можливістю уникнути суду. Христос не просить нас покаятися з власної волі чи навернутися силою нашого розуму, але Він допомагає нам у покаянні, наверненні та вірі, яка є не просто вірою, а особистими стосунками з живим Христом. Святий Дух – це сила, яка утверджує нас у вірі та чистій поведінці. Віра в Христа оновлює людину. Ось чому ми не можемо вірити в богів, духів, філософію і водночас слідувати за Христом, бо наше цілковите підкорення нашому Спасителю змінює нас на Його образ і подобу. Чи звернули ви увагу на сьому частину проповіді Павла? Вона полягає в тому, що Христос, а не філософія, дає нам віру як шлях до вічного спасіння.
Найважливіше, що варто наслідувати в житті Христа – це Його славне воскресіння, в якому викристалізувалися сила, святість і мудрість Божа. Він повністю подолав смерть. Всі біди і сльози були подолані у Його воскресінні. Метою історії людини не є песимістичне ставлення до суду, ані ставлення до життя як до безглуздого. Ми повинні йти не за аскетичним стоїцизмом, а за вічним життям у чистоті, славі та радості, яке сяє на горизонті нашого майбутнього. У своєму восьмому принципі Павло закликав філософів вірити в живого Христа, Життєдавця, в якому з'являється вічне життя через Його воскресіння. Цим принципом він дав своїм слухачам історичну мету і ментальну організацію для прийняття цього християнського життя.
Тоді мислителі сміялися, бо людська філософія закінчується зі смертю, а все людське сприйняття закінчується біля дверей, що ведуть у вічність. Прямодушний мислитель визнає, що він може мислити лише в межах розумного і можливого. Воскресіння Христа є неможливим і неймовірним для людського розуміння. Афіняни образилися на відкритий гріб Христа, і з'явилися їхні філософії про уяву та обмеженість розуму, сумніви щодо того, що є за межами смерті, і абсолютне невір'я. Павло відверто говорив у своїх посланнях, що ніхто не може визнати божественність Христа без Святого Духа. Тож той, хто береться за свій власний дух, не готовий до того, щоб у ньому оселився Божий Дух.
Для Павла було гірким ударом те, що обрані філософи та їхні учні по всьому світу публічно висміювали його або поверталися до нього спиною, глузливо кажучи: "Послухайте, що я вам скажу": "Ми хочемо почути, як ти знову говоритимеш про це". Насправді вони більше не почули Божого слова, бо Павло мовчки і з сумом покинув місто. Гордість тамтешніх філософів налаштувала їх проти спасіння Христового. У своєму Першому посланні до Коринтян (1:12 - 2:15) Павло з надзвичайною гостротою пояснює нам різницю між філософією і вірою. Ви не зможете зрозуміти пережите Павлом в Афінах, якщо не проникнете глибоко у вищезгаданий уривок з його Першого послання до Коринтян.
Однак свідчення про єдність Бога, великого Творця, заклик до покаяння перед Божим судом, а також пропозиція увірувати в Христа воскреслого не залишилися без плодів, бо дехто приєднався до Павла, сповідуючи віру в Христа і через нього змінивши свої думки на життя вічне. Один віруючий був членом самого Ареопагу. Інша була поважною жінкою. Але навернених в Афінах було небагато. Так в Афінах, посеред гордості сліпих філософів, утворилася маленька, убога церква, яка жила повнотою життя воскреслого з мертвих Христа.
МОЛИТВА: Святий Боже, ми поклоняємося Тобі, бо Твоє Царство побудоване не на дотриманні Закону, не на визнанні різних філософій, а на вірі в Твого Сина Ісуса Христа, який визволив нас від страху перед судом до радості вічного життя.
ПИТАННЯ:
- Який єдиний спосіб уникнути Божого суду в останній день?