Previous Lesson -- Next Lesson
2. Воскреслий Христос звершує в нас Свою праведність (Римлян 5:6-11)
РИМЛЯН 5:6-8
6. Бо Христос, коли ми ще були безсилі, у відповідний час помер за нечестивих. 7. Навряд чи хто помре за праведника; хіба, може, хтось за доброчинця наважиться померти. 8. Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками.
Після об'явлення Божого гніву і праведного суду Павло веде нас до щирого покаяння і зламу егоїзму, щоб ми були готові прийняти виправдання вірою, вхопитися за велику надію і продовжувати перебувати у вірній Божій любові. Незважаючи на те, що ми входимо в це спасіння, нам потрібно знову і знову пам'ятати про наше минуле, щоб не загордитися.
Всі духовні дари, мир, благодать, любов, очищення, віра, надія і терпіння не походять від нас самих, і не можуть бути отримані нашими людськими силами. Вони є наслідком смерті Ісуса, який віддав своє життя не за улюблених братів, а за нечестивих. Це та характеристика, в якій нас бачить Бог. Людина подібна до бомби зла. Вона псує не тільки себе, але й інших. Тому Христос полюбив нас і помер за нас.
У цьому смиренні ми бачимо велику Божу любов. Рідко можна зустріти людину, яка жертвує власним комфортом, часом, багатством і легкістю, але не життям, заради добробуту свого хворого брата. Якщо хтось віддав своє життя за Батьківщину, або за своїх дітей, або мати пожертвувала своїм життям за своїх дітей, то ніхто не буде готовий віддати своє життя за злочинців і відкинутих ворогів, окрім Бога.
Цей принцип є вершиною нашої релігії. Поки ми були непокірними ворогами Бога, Святий Бог любив нас. Він з'єднався з грішниками у Своєму Сині і помер як відкуплення за гріхи Його вбивць. Ніхто більшої любові не має, як хто душу свою покладе за друзів своїх. З цих слів Христа ми бачимо, що Він називав своїх ворогів «своїми друзями», бо любив усіх аж до смерті.
Любов Бога до нас настільки велика, що Він простив наші гріхи на хресті ще до того, як ми згрішили, і навіть до того, як ми народилися. Тому нам не потрібно докладати жодних зусиль, щоб виправдатися, але прийняти Божу благодать і повірити, що ми виправдані, і тоді сила Ісусового спасіння здійсниться в нас.
РИМЛЯН 5:9-11
9. Тим більше тепер, оправдані Його кров’ю, ми завдяки Йому спасемося від гніву. 10. Коли, ще будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, тим більше, примирившись, спасемося Його життям. 11. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми тепер одержали примирення.
А тепер радійте і стрибайте від радості! Бо ми оправдані перед Богом через наше з'єднання з Христом у вірі. Диявол не має права скаржитися на нас. Кров Христа очищає наше тіло та душу. Цей новий стан триватиме вічно, бо заступництво Ісуса врятує нас від Божого гніву в Судний день.
Павло заглиблює нас у певну істину спасіння за допомогою наступних значень:
По-перше: Ми були примирені з Богом в той час, коли ми не бажали жити у ворожнечі з Ним, і шукали примирення без нашої згоди і без сплати ціни. Насправді ми були нездатні і недостойні розпочати це примирення, яке є лише даром благодаті. Це примирення стало можливим лише через Сина Божого, який прийняв людське тіло і помер за нас.
Друге: Якщо смерть Ісуса спричинила такі зміни, то наскільки більше життя живого Христа вплине на здійснення спасіння! Тепер, коли ми добровільно і рішуче примирилися з Богом, ми хочемо виконувати Його волю всім серцем, щоб Його сила діяла в нас. Таким чином, вічне життя, яке є нічим іншим, як життям самого Христа, стало в нас через нашу віру в Агнця Божого, який є Святим Духом, сутністю Божої любові. Ці божественні вірші утверджують у наших серцях мир, радість, спокій і хвалу, бо Дух Господній є запорукою нашого славного майбутнього, бо хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог у ньому.
Третє: Таким чином, Павло мав відвагу піднятися на таку висоту слави, щоб сказати: «І ми радіємо в Бозі», що означає, що Сам Святий живе в нас, і ми перебуваємо в Ньому, бо ми не тільки примирилися з Ним, але й Святий Дух, Який є Сам Бог, зробив наші тіла храмом для Божества. Чи радієш ти Божій присутності в тобі? Сокрушися, людино, вважай себе нічим, поклонися Господеві та побачиш, до якого високого рангу піднесла тебе смерть Христа.
МОЛИТВА: Ми поклоняємося силі любові, проголошеній у розп'ятому Ісусі, і віддаємо наші тіла спонуканням божественної любові, яка охоплює і нас, що перебуваємо в приниженому розумі. Ми не хочемо думати про себе, але хочемо зануритися в море божественної любові.
ПИТАННЯ:
- Як з'явилася Божа любов?