Previous Lesson -- Next Lesson
9. Не гнівайся на ближнього твого з неважливих причин (Римлян 14:13-23)
РИМЛЯН 14:13-23
13. Так що вже не осуджуймо один одного, але радше судімо про те, щоб не ставити братові перешкоди чи спокуси. 14. Я знаю і певний у Господі Ісусі, що немає нічого нечистого самого в собі; тільки тому, хто вважає щось нечистим, – воно і є нечисте. 15. Бо якщо через їжу твій брат страждає, то ти вже не з любов’ю поводишся, – не губи своєю їжею того, за кого помер Христос. 16. Отже, нехай ваше добре не зневажається. 17. Адже Царство Боже – не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. 18. Хто цим служить Христові, той і Богові до вподоби, і людьми шанований. 19. Тому дбаймо про мир і про те, що служить для збудування одне одного. 20. Заради їжі не руйнуй Божого діла. Бо все чисте, але біда тій людині, яка їсть на спокусу. 21. Добре не їсти м’яса, не пити вина, – не робити нічого, через що твій брат спотикається, [або спокушується, або слабне]. 22. Ти маєш переконання? Май його для себе самого перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує себе за те, в чому впевнений. 23. А хто сумнівається, коли їсть, – уже осуджений, бо робить це не з віри. А все, що не з віри, – гріх.
Через своє служіння в кількох церквах Павло знав про постійні, вперті розбіжності щодо дозволеної та забороненої їжі. Він говорив, посилаючись на слова Ісуса (Марка 7:15-23; Луки 6:4), що ніщо не є нечистим саме по собі, але те, що виходить з людини, оскверняє її. Віруючій людині корисно їсти певну їжу, яка приносить їй користь. Також добре йому утримуватися від іншої їжі, яку він вважає шкідливою для свого здоров'я.
Християнин повинен бути добрим прикладом для інших. Він повинен уникати всього, що може стати причиною гріха іншого. Віруючий, який їсть і п'є без обмежень і хвалиться своєю свободою, породжує сумніви в серці того, хто свідомий, який відчуває, що перший його зневажає. Тоді той, хто вільний, стає неправим і несе відповідальність за те, що збиває з пантелику новонаверненого і відвертає його від віри в Христа. Любов вимагає від сильного у вірі не хвалитися перед слабким у своїй думці і виборі, а мовчати, щоб не стати каменем спотикання для новонаверненого.
Павло свідчив, що Царство Боже не підтверджується їжею та напоями, але з'являється через плоди Святого Духа, серед яких він назвав праведність, мир і радість, як відповідь на відмінності в церквах. Павло прагнув зміцнення єдності в Церкві і підводив віруючих до того, що тема їжі і пиття не заслуговує на те, щоб Церква розходилася з цього приводу, бо єдність духу набагато важливіша, ніж взаємна згода з другорядних питань, таких як їжа, питво, одяг, як стригтися або як витрачати гроші; бо Дух Христа в Його любові і довготерпінні переважає над потребами земного життя. Павло свідчив про необхідність зв'язати себе любов'ю, як основою для пізнання Христа, через піднесення над несуттєвими справами і зацікавленість людиною, за яку Ісус помер.
Мир Божий у церкві важливіший за абсолютну свободу і вимоги закону. Якщо хтось у церкві не їсть м'яса чи не п'є вина, щоб догодити своїй совісті, або через власні принципи чи стримуючі фактори, то нам необхідно поводитися з любов'ю, без нарікань, відчуваючи потреби іншого, чия віра може спотикатися через нашу поведінку.
Однак новонавернений, який їсть і п'є з докорами сумління, помиляється разом з усіма людьми своєї церкви, тому що впевненість у вірі важливіша за поверхневий мир. Віра, реалізована в любові, переважає над співпрацею в церкві, а той, хто хоче беззастережно здійснювати свою впертість, є руйнівником духу партнерства.
МОЛИТВА: Господи Ісусе, ми поклоняємося Тобі, бо Ти прийняв у коло Своїх учнів грубих рибалок, хитрих митарів, знавців Закону і містиків. Ти зібрав їх разом, об'єднав і не дав їм жодної іншої заповіді, окрім досконалої любові з прощенням, терпінням і миром. Допоможи нам прощати іншим не до семи разів, а до сімдесяти семи разів на день, і не забувати, що вони також повинні прощати нам наші провини і гріхи до сімдесяти семи разів сім разів на день.
ПИТАННЯ:
- Що означає вірш: «Царство Боже не їжа та пиття, а праведність, і мир, і радість у Святому Дусі» (Римлян 14:17)?