Previous Lesson -- Next Lesson
б) Людина не виправдовується обрізанням (Римлян 4:9-12)
РИМЛЯН 4:9-12
9. Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність. 10. Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання! 11. А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, – аби і їм це було зараховано за праведність; 12. щоб так само бути й батьком обрізаних, – не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.
Павло напав на вірування юдеїв і порушив один з їхніх священних принципів – обрізання. Народ пустелі вважав цей знак одним з найбільших символів Старого Заповіту. Обрізаний вважався Божим, а необрізаний – богохульником. Тому юдеї вимагали, щоб кожен новонавернений був обрізаний, як знак його первісного очищення, що давало б йому право увійти в завіт з Богом.
Павло довів суворим юдеям на прикладі Авраама, що людина виправдовується не обрізанням, а лише вірою; адже сам Авраам почув поклик Господа і увірував у нього ще до того, як був обрізаний. Таким чином, його віра була причиною і основою його праведності. Обрізання для нього було печаткою, а не правом на повернення до Бога, і воно не допомогло йому, бо він вже уклав заповіт з Богом вірою.
Павло наважився сказати, що Авраам спочатку став батьком для всіх віруючих язичників, перш ніж став батьком для обрізаних, тому що він був виправданий, будучи язичником, в необрізанні. Цим аргументом апостол язичників довів, що віруючі язичники ближчі до Бога, ніж обрізані, які не вірять у Христа. Бог прославляється щирою вірою і зміною розуму, а не фізичними символами і звичаєвими обрядами.
Юдеї спалахнули гнівом, коли Павло викрив їхній самообман і спростував їхню фальшиву впевненість. Однак він засвідчив фанатичним юдеям, що вони також можуть отримати Авраама за батька, якщо повірять у Євангеліє благодаті. Шлях, що веде до Бога, – це не походження і не обрізання, а довіра до Розп'ятого. Для нас це означає, що не кожен охрещений християнин є праведним через своє хрещення, якщо він насправді не вірить, бо людина виправдовується перед Богом не обрядами і символами, а лише щирою вірою.
МОЛИТВА: Святий Отче, ми не гідні прийти до Тебе через нашу зіпсованість і помилки. Але Твій улюблений Син виявив Свою любов до нас і виправдав нас на хресті, і ми віримо в Його слово, прагнемо Його особи, будуємо себе на Його спасінні і наслідуємо Його приклад, бо Ти безоплатно виправдав і освятив нас разом з усіма, хто любить Тебе в цьому світі.
ПИТАННЯ:
- Чому людина оправдовується не обрізанням, а тільки вірою?