Previous Lesson -- Next Lesson
1. Гнів Божий на народи об'являється (Римлян 1:18-32)
РИМЛЯН 1:24-25
24 Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла. 25 Вони замінили Божу істину на неправду, по-клонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь.
Вірш 24 показує нам перший ступінь об'явлення Божого гніву. Святий Суддя залишає всіх тих, хто знає Його, але не шанує, щоб вони піддалися пожадливостям своїх сердець. Через свій непослух вони стали духовно сліпими. Вони пе-рестали бачити Бога як центр всесвіту, а почали зосе-реджуватися на собі, бо егоїзм починається у всіх, хто не любить Бога. Таким чином, напрямок їхнього життя змінився, і наприкінці їхнього життя, замість того, щоб бути Богом, став домінувати дух егоїзму. Вони жили лише для плотських задоволень і пожадливостей, знімаючи з себе відповідальність перед Богом і заперечуючи Його існуван-ня.
А там, де воля людини поневолена її пожадливістю, гріх з'являється не тільки в теорії, але й на практиці, бо майже всі гріхи насправді здійснюються поза тілом, після того, як забруднюють його. Твоє сумління повстає проти будь-якої нечистоти, бо, практикуючи гріх, ти спотворюєш у собі образ Божий. Твоє тіло створене бути храмом Святого Духа, і будь-який гріх проти твого тіла є профанацією храму Свя-того Духа, через те, що твоє тіло, створене на Божий образ, піддається безчестю і зневазі.
До нечистоти є сходинки. Коли людина відвертається від Бога, вона випадає з норми в ненормальність, вважає не-законне законним, бо перекручення Божої правди є всту-пом до безсовісного гріха. Збоченець – це байдужа людина, яка розбещує інших і сама перебуває в полоні власних по-хотей. Яким глибоким є море спокус, зіпсуття душі й тіла, прокльонів, що випливають із життя без Духа Божого! Гріх спочатку здається солодким і приємним, але коли ми його практикуємо, то відчуваємо огиду до нього і соромимося себе, як багато хто почервоніє від збентеження і сорому, коли на Страшному Суді буде викрито їхню мерзоту.
Суть гріха не в збоченні, а в неправильному поклонінні. Відвернення від Бога спотворює внутрішню позицію люди-ни, бо як тільки вона відвертається від Господа, вона живе без орієнтиру, а той, хто визнає Бога, змушений створювати собі ідолів, бо не може жити без орієнтиру. Але всі ідоли людські фальшиві, тлінні, рукотворні. Якби ж то людина могла відрізнити життя від вічності! Тоді вона не була б по-неволена грошима, духами, книгами і людьми.
Є Той, хто заслуговує на нашу вдячність і пошану. Він – Всемогутній, без якого нічого не відбувається, Всезнаючий, Премудрий, милосердний до своїх створінь. Нехай хвала Йому завжди буде на наших устах, бо Він піднесений і непомильний, і немає в Ньому неправди. Його любов щоранку нова. Його вірність велика. Він ніколи не вмирає і не змінюється, але зберігає нас своїм непереможним терпінням. Якби всі люди звернулися до свого Творця, щоб знайти в Ньому основу для свого життя, мірило своєї цін-ності та мету своєї надії!
Своє твердження про те, що Творець благословенний навіки, Павло завершив словом «Амінь», наче його лекція була молитвою і свідченням. Слово «Амінь» означає: «Нехай буде так». Істинно, істинно, і найпевніше, Бог не-зрівнянний. Нехай Господь зробить так, щоб Його Боже-ственність була головною метою наших думок, планів і справ, щоб наше життя і наш розум стали здоровими і міцними. Світ без Бога – це передчасне пекло, бо ті, хто віддається пожадливостям свого серця, розбещують себе своєю ганебною нечистотою.
МОЛИТВА: Ми поклоняємося Тобі, святий Боже, бо Ти вічний, чистий і справедли-вий. Ти створив нас у найкращій формі і зберігаєш нас у своїй доброті. Ми любимо Тебе і просимо привернути до Тебе наші серця, щоб ми завжди жили для Тебе, шанували Тебе і дякували Тобі. Прости нам, що ми відвернулися від Тебе, і очисти нас від нашої нечистоти. Визволи нас від наших ідолів, щоб ми не любили нічого в цьому світі, крім Тебе.
ПИТАННЯ:
- До чого призводить неправильне поклоніння Богові?