Previous Lesson -- Next Lesson
4. Матвій, обраний замість грішного Юди (Дії 1:15-26)
ДІЇ 1:21-26
21. Тому нам необхідно обрати одного з тих людей, що супроводжували нас увесь час, коли Господь Ісус був серед нас, – 22. починаючи від хрещення Івана й до дня, коли Ісус був узятий від нас. Він, як і ми, повинен стати свідком Його воскресіння». 23. І запропонували двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юс-том, і Маттія. 24. Помолившись, вони сказали: «Госпо-ди, Ти знаєш серце кожного, покажи нам, кого з цих двох Ти обрав, 25. щоб він зайняв місце цього служіння й апостольства, яке Юда залишив, щоб піти на своє місце». 26. Потім вони кинули жереб, і впав жереб на Маттія, і його було зараховано до одинадцятьох апо-столів..
Апостоли не розмірковували філософськи, чому Юда зра-див свого Вчителя Ісуса, але вірили в справедливий Божий суд. Вони не озиралися довго назад, не стояли в розгубле-ності, але йшли вперед, думаючи про обов'язок проповіду-вати світові. Вони хотіли своїми молитвами випросити в Ісуса повне число апостольського кола, щоб покликаних не зменшилося, коли на них зійде Святий Дух.
Особа, яка могла бути номінована апостолом, повинна бу-ла бути постійним супутником Ісуса від самого початку і свідком Його життя і діянь, який особисто бачив воскресло-го з мертвих. Дванадцять учнів не мандрували з Ісусом на-одинці, але з ними було багато інших Його послідовників. Ісус послав сімдесят учнів до Галілеї і доручив їм служіння. Тому умови апостольського служіння вони визначили з більшою суворістю, щоб номінація на це служіння була об-межена невеликим числом тих, хто прийняв учнівство в Івана Хрестителя, продовжував його, сповідував перед ним свої гріхи, очікуючи на виконання Божого Царства. Насправді, величезна кількість учнів Івана почула його за-клик: «Ось! Ось Агнець Божий, що бере на Себе гріх світу!», а тому залишили свого вчителя водного хрещення для відпущення гріхів і пішли за тим, хто охрестить їх Святим Духом і утвердить у святій радості Нового Завіту.
Ми можемо припустити, що той, хто постійно йшов за Ісу-сом, повинен був стати кращим і розсудливішим за інших. Однак поведінка учнів доводить протилежне. Ніхто не здат-ний до справжньої віри, теплої любові та безмежної надії, окрім Святого Духа. Учні почули слова Ісуса, але їхні серця залишилися гордими. Вони бачили Його славу після вос-кресіння, але не мали вічного життя, бо Дух Святий ще не оселився в них. Деякі коментатори вважають, що вибір наступника Юди був безбожною, людською, поспішною справою, адже Господь свого часу обрав Павла як апосто-ла, який прийняв служіння Юди і повноваження проповіду-вати язичникам.
Проте одинадцять учнів думали насамперед не про те, щоб проповідувати світові, а про те, щоб оновити дванадцять колін свого народу. Тому Петро поводився у згоді з іншими апостолами і скликав великі збори послідовників Ісуса, по-просивши їх висунути кандидатів. Потім вони віддали оста-точний вибір в руки Господа, як шукача сердець, який знає цілі душі. Можна помітити, що Петро не поводився зверх-ньо, як єпископ, і вибори не були проведені демократично, віддаючи перевагу вибору більшості, але вони всі разом прийшли до Бога, шукаючи Його божественного суду і негайного втручання.
Щоб почути Божий голос, вони використовували жереб до злиття Святого Духа. Але згодом, обираючи сімох дияконів, апостоли надали церкві повну свободу вибору. В Антіохії сталося так, що Святий Дух сам вибрав Варнаву і Павла, а пресвітери молилися з постом, шукаючи Христового втру-чання і керівництва. Насправді, історія діянь апостолів – це історія Христа, який воскрес із мертвих, а його діяння є звершенням поширення Бога Царства. Ми живемо в Церкві не під папською владою, не під політичною демократією чи соціалістичною диктатурою, а під керівництвом і проводом Ісуса Христа, що здійснюється силою Святого Духа, який діє в серцях віруючих.
Добре, коли ми довіряємо церковні обов'язки дияконам, пресвітерам і помічникам не на свій розум, волю чи сімейні можливості, а в першу чергу на молитву, щоб Сам Ісус виб-рав Своїх служителів не за їхніми грошима, здібностями чи соціальним рівнем, а лише за Своїм благоволінням. Тоді Господня справа звершується, і служителі Господні спов-нюються Святим Духом. Успіх священику, пресвітеру чи єпископу дають не його богословські ступені, зв'язки з партіями чи конфесійні школи, а зустріч з воскреслим з мертвих Христом і Його безпосередній поклик. Той, хто служить Господу без цього поклику, наражається на небез-пеку відразу потрапити в пекло.
Одинадцять апостолів не хотіли самостійно розподіляти Христове служіння і повноваження, бо усвідомлювали, що ніхто не знає сердець, темпераментів, талантів і вірності в найменшому. Сто двадцять чоловіків разом молилися, щоб Господь обрав одного з кандидатів на служіння благодаті та наділив його владою для виконання свого служіння, бо якби Син Божий не втручався в призначення служителя Євангелія, то все його служіння було б марним.
Вони висунули двох кандидатів на цю посаду, і ми не маємо детальної інформації про цих двох однаково кваліфікова-них кандидатів. Ми не знаємо, як кидали жереб, щоб вибра-ти між ними. Однак обрали не першого, а невідомого Матіаса, який через цей вибір був покликаний нести відповідальність як член апостольської колегії. Через кілька днів після цього Христос наповнив цього заступника своїм Святим Духом і підтвердив його приналежність до Бога Царства. Інших відомостей про обраного Матвія ми не маємо.
МОЛИТВА: Господи, дякуємо Тобі за те, що Ти кличеш на служіння некваліфікова-них людей, навчаєш їх, даєш їм повноваження, споряджаєш їх, посилаєш їх, супроводжуєш їх і робиш їх успішними. Якщо ми знаходимо благо-дать в Твоїх очах, будь ласка, не відкинь нас, але зламай нашу гордість і обнови нас, щоб ми, найменші в Твоїй силі, служили Тобі для прославлення Твого імені.
ПИТАННЯ:
- Які умови приєднання до служіння Христу?