Previous Lesson -- Next Lesson
12. Павло перед Агріппою ІІ та його дружиною (Дії 25:13 - 26:32)
ДІЇ 25:13-22
13. Через декілька днів до Кесарії приїхав цар Агриппа та Вереніка, щоб привітати Феста. 14. Вони провели там декілька днів, і Фест розповів цареві про справу Павла: ― Є тут один чоловік, залишений Феліксом у в’язниці. 15. Коли я був у Єрусалимі, юдейські первосвященники та старійшини свідчили проти нього, вимагаючи його засудження. 16. Я ж відповів їм, що римляни не мають звичаю видавати людину, доки вона не зустрінеться віч-на-віч зі своїм обвинувачем і не отримає можливості захиститися від звинувачення. 17. Коли вони прийшли сюди, я відразу ж скликав суд та наказав привести цього чоловіка. 18. Обступивши його, обвинувачі не висунули жодної провини з тих, про які я підозрював; 19. натомість вони мали деякі суперечки щодо їхньої релігії й щодо якогось Ісуса, Котрий помер і про Якого Павло казав, що Він живий. 20. Я був розгублений, не знав, як розглянути цю справу, і спитав Павла, чи він бажає піти до Єрусалима й там стати перед судом щодо цього. 21. Павло ж вимагав, щоб його залишили під вартою на розсуд Августа. Отже, я вирішив відіслати його до Кесаря. 22. Агриппа сказав Фестові: ― Я хотів би сам послухати цього чоловіка. Фест відповів: ― Завтра почуєш.
Царі ходять один до одного в гості, а князі дарують один одному дорогоцінні подарунки. Кожен шанує рівного собі, щоб вони могли співпрацювати один з одним. Проста людина серед сильних – лише пшеничне зерно між жорнами.
Агріппа II, син царя Ірода Агріппи I (розділ 12), був братом Друзілли, дружини Фелікса, римського намісника, який залишив Палестину. Агріппа II відвідав нового намісника Феста разом з Бернікою, своєю другою сестрою. Цей цар не користувався великими правами чи значними повноваженнями, але йому було довірено призначати первосвященика і звільняти його з посади. Такий привілей мав велике значення у справі Павла.
Фест, активний намісник, розповів царю Агріппі дивну історію Павла, яку важко було зрозуміти жодному римлянину. Вища рада юдеїв наполегливо просила намісника якнайшвидше засудити Павла до смертної кари, як гарантію його готовності співпрацювати з громадянами, але почуття справедливості в римському наміснику протистояло цьому наполяганню, і він зажадав провести офіційний судовий процес, на якому були б присутні як обвинувачі, так і обвинувачені. Юдеї не змогли повісити на Павла жодного цивільного звинувачення. Таким чином, Павло виявився справді праведним і невинним.
Однак новий правитель, як і старий, незабаром визнав, що розбіжності між обома сторонами були доктринальними і не мали нічого спільного з крадіжками, заколотами чи вбивствами. В результаті скарги і захисту в голові правителя викристалізувалося, що всі питання зосереджені навколо однієї людини на ім'я Ісус з Назарету, який помер, але Павло стверджував, що він живий. Як дивно! Фест, земна людина, незабаром зрозумів суть Євангелія. Це наше сповідування і суть нашої віри: що Ісус був розп'ятий і воскрес із мертвих, щоб жити вічно. Чи ця історична правда є і вашою вірою? Чи ти знаходиш у смерті і воскресінні розп'ятого своє спасіння, свою надію і свою силу? Чи ти все ще сліпий, як той освічений правитель, який зрозумів суть справи, але не розпізнав самої суті Ісуса?
ПИТАННЯ:
- Чому правитель Фест не зрозумів значення смерті та воскресіння Христа?