Previous Lesson -- Next Lesson
2. Таємниця служіння Павла (Римлян 15:17-21)
РИМЛЯН 15:17-21
17. Тож я маю чим похвалитися в Христі Ісусі щодо Божих справ, 18. бо не смію говорити про те, чого не вчинив Христос через мене для навернення язичників, – словом і ділом, 19. силою ознак і чудес, силою Божого Духа. Отже, від Єрусалима та його околиць і аж до Ілірика я завершив Євангелію Христа. 20. До того ж намагався благовістити не там, де вже було відоме Ім’я Христа, щоб не будувати на чужій основі, 21.; як і написано: Ті, кому не сповіщено про Нього, побачать, і ті, які не почули, зрозуміють.
Павло радів і прославляв своє служіння і перемоги публічно. Але одразу ж визнав, що його діла і слова виходили не від нього, а Ісус Христос, який жив у ньому, діяв і промовляв через нього. Апостол язичників не мав сміливості говорити про результати і наслідки, які не були зроблені самим Христом, але він вважав себе рабом Спасителя, слухняним Його керівництву. У цьому і полягає таємниця життя апостола, що він був «у Христі». Він думав думкою Христа, говорив тим, що надихав його Христос, і робив те, що Він йому наказував. Це червона лінія в написанні Діянь Апостолів і секрет кожної проповіді в церквах сьогодні. Метою живого Господа Ісуса Христа в житті Павла, який зробив себе Його рабом, було привести дикий народ до послуху Христу вірою.
Промов і писань Павла було недостатньо для цього служіння, тому йому доводилося терпіти виснажливі подорожі, харчуватися незвичною їжею, працювати вручну і творити чудеса. Він ясно свідчив, що всі його промови, справи і чудеса звершувалися силою Отця, Сина і Святого Духа, а не ним самим. Секрет його ефективного служіння полягав у повному самозреченні та звеличенні Христа, Спасителя.
Павло оголосив про поширення свого служіння від Єрусалиму до Анатолії та Західної Греції. Всі ці провінції були підпорядковані римській державі, і більшість своїх виснажливих і небезпечних подорожей Павло здійснював пішки, а не верхи на коні чи в колісниці. Він виснажував себе у своєму служінні, щоб навернути до Ісуса невіруючих, неосвічених і язичників; і підтвердив, що честь його служіння полягає в тому, щоб звіщати Євангеліє Христове містам, містечкам і провінціям, де ім'я Ісуса було невідоме їм. Він не хотів будувати на чужому фундаменті, але був першим, хто почав служити там, де до нього ніхто не був, незважаючи на небезпеки і труднощі, які йому довелося пережити. Своїм служінням він виконав божественну обітницю, дану пророку Ісаї: «Але Він здивує численні народи, – перед Ним замовкнуть царі, бо побачать таке, про що їм ніхто не говорив, і зрозуміють те, про що досі не чули» (Іс. 52:15).
Юдеї, в більшості своїй, не були переконані в цьому божественному плані, вважаючи себе єдиним народом Божим. Але Павло пояснював істину свого служіння серед язичників, спираючись на біблійні докази і Божі обітниці язичникам.
МОЛИТВА: Небесний Отче, дякуємо Тобі через Ісуса Христа за те, що Його вірні слуги не говорили від свого імені і не діяли власною силою, але говорили і діяли в ім'я Христа і здобули Його силу. Збережи їх від усяких слів і вчинків, які можуть бути породжені їхньою власною волею, і назавжди утверди їх у духовному тілі Христовому.
ПИТАННЯ:
- У чому полягає таємниця служіння апостола Павла?