Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

6. Короткий виклад заповідей, що стосуються людей (Римлян 13:7-10)

---

РИМЛЯН 13:7-10
7. Віддайте кожному належне. Заплатіть податки, кому мусите їх сплатити. Віддайте податки збирачам податків, повагу — тим, кого ви повинні поважати, а пошану — кого повинні шанувати. 8. Нікому нічого не будьте винні, крім любові один до одного. Бо хто любить іншого, той дотримується Закону. 9. Кажу я так через те, що заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбий», «Не вкради», «Не зажадай чужого», а також усі інші об’єднуються в одній: «Люби ближнього свого, як самого себе». 10. Любов не чинить зла ближньому, ось чому це і є виконанням Закону.

За часів апостола Павла для віруючих римлян не був важливим режим і фінансування римської держави, адже християни були меншиною, яка не мала впливу на державне законодавство. Тому апостол заповідав християнам платити мита і податки, не обманюючи і не викручуючись, виконувати закони і постанови, поважати державні установи, знаючи, що молитися за грішників і владу – це їхній обов'язок, щоб начальники держави діяли розсудливо і справедливо. Але в римській державі справи відійшли від нормального стану. Вони виступили проти Христа і віддали наказ вбивати всіх християн, які не поклонялися кесареві, і кидали їх на поталу хижим звірам, щоб ті розривали їх на публічних стадіонах.

Сам Павло народився римським громадянином. Він відчував свою відповідальність перед своєю могутньою державою і хотів застосувати слова Христа: «Віддавайте кесареве – кесареві, а Боже – Богові». Що стосується Церкви, то він знав, що закон Христа вищий за всі земні конституції, бо Ісус сказав: «Я даю вам нову заповідь: любіть один одного. Як Я вас полюбив, ви повинні любити один одного. Всі знатимуть, що ви Мої учні, якщо ви любитимете один одного» (Ів. 13:34-35).

Кожен християнин, який любить так, як Ісус любив своїх учнів і служив їм, виконав заповідь Ісуса. Божественна любов є конституцією і таїнством у Церкві, а Святий Дух є необхідною силою і сутністю для її звершення. Водночас Христос не закінчив заповідь Мойсея: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Левит 19:18).

Павло пояснив цю заповідь через другу частину Десяти Заповідей, сказавши Не ненавидь і не вбивай нікого. Не чини перелюбу. Не живи нечисто. Не кради, але працюй старанно. Не заздри нікому через його багатство, але задовольняйся тими дарами Божими, які маєш. Дотримання цих заповідей є завершенням заповіді любові до ближнього.

Апостол не говорив емоційно чи красномовно, але підкреслював, що утримання від перелюбу є першим і найбільш важливим кроком на шляху до справжньої любові. Він вимагав, щоб божественна любов агапе перемогла сексуальну любов ерос.

Справжня любов ґрунтується не на егоїзмі, а на турботі про нужденного і служінні йому в першу чергу. Як ми розділяємо горе, біди і страждання інших, так і ми не повинні нікому завдавати горя, біди чи страждань, а навпаки, допомагати йому в його труднощах, втішати його в його печалях і підтримувати в його потребах.

На питання «Хто твій ближній?» вже відповів Христос. Мається на увазі не твій кровний родич, а кожен, хто поруч з тобою, кого ти зустрічаєш і бачиш, і хто чекає від тебе доброго слова. Це також включає в себе передачу звістки Євангелія іншим, адже «І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!» (Дії 4:12).

МОЛИТВА: Господи Ісусе Христе, ми поклоняємося Тобі, бо Ти дав Своїй Церкві нову заповідь і дав їй силу Святого Духа для її виконання. Прости нам, якщо ми діяли поспішно і з жорстоким серцем. Допоможи нам зрозуміти наших друзів, за яких ми молимося, благослови їх роботою, щоб вони могли прогодувати себе, і навчи нас служити всім, де б ми не були.

ПИТАННЯ:

87. Як Павло практично пояснював заповідь: «Люби ближнього свого, як самого себе»?

Mobile device - Print - Top