Previous Lesson -- Next Lesson
2. Гнів Божий відкривається на людей (Римлян 2:1-3:20)
д) Привілеї євреїв не врятують їх від гніву (Римлян 3:1-8)
РИМЛЯН 3:1-5
1 Отже, які переваги мають юдеї, або яка користь з обрізання? 2 Велика – у всіх відношеннях. Насамперед їм були довірені Слова Божі. 3 Що ж, коли деякі не увірували, то хіба їхнє невірство знищить Божу вірність? 4 Зовсім ні! Адже Бог істинний, а кожна людина говорить неправду, як написано: Щоб Ти був виправданим у Своїх словах, і переможеш, коли будеш судитися! 5 А коли наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо на це? Хіба Бог несправедливий, коли виявляє гнів? Говорю по‑людському.
Перед тим, як Павло написав своє послання до церкви в Римі, у її членів виникло кілька запитань. Віруючі язичницького походження не вважали, що євреї мають великі привілеї та почесті. Тому вони були задоволені, коли Павло підтвердив у своєму посланні, що Закон і обрізання будуть засуджувати старозавітний народ.
З іншого боку, християни єврейського походження, які дотримувалися Закону, ставили питання про праведність вірою під сумнів і були незадоволені роз'ясненнями Павла, оскільки він порушував їхні привілеї Закону і заповіту.
Павло знав про ці різні погляди завдяки своїм місіонерським подорожам і заздалегідь відповів на їхні запитання в Посланні до Римлян. Він припустив, що хтось сказав йому: «Ти маєш рацію, Павле, євреї не більші за нас». І Павло відповів йому з посмішкою: «Мій дорогий брате, ти помиляєшся, бо євреї все ще мають великий привілей. Це не їхня раса, не їхній геній, не їхня національність – все це лише прах і попіл. Їхнім привілеєм є лише Слово Боже, вкладене в їхні руки. Це об'явлення назавжди залишиться їхньою гордістю і відповідальністю».
Тоді Павло припустив, що інший заперечувач сказав: «Але вони не були вірними і хранителями Закону Заповіту». І Павло відповів на це серйозне звинувачення такими словами: «Невже ви думаєте, що провина людини робить обітниці та вірність Господа недійсними? Бог не вагається і не бреше. Його слово – вічна істина та основа всесвіту. Господня благодать, на тлі людської невірності, видається вірною і тривалою назавжди. Якби Бог визнав Старий Заповіт недійсним через гріхи його народу, то не було б продовження нашого Нового Заповіту. Насправді, ми в новому завіті грішимо більше, ніж у старому, порівняно з тими значними дарами, які нам дано. Тому ми будуємо свою надію не на наших очевидних невдачах чи уявних успіхах, а лише на Божій благодаті. Ми визнаємо, що ми брехливі та фальшиві, як і всі люди, і свідчимо, що тільки Бог є правдивим і вірним. Його вірність і Його обітниці ніколи не підводять.
РИМЛЯН 3:6-8
6 Але воно не так! Як же буде судити Бог світ? 7 Якщо моєю неправдою надмірно виявляється Божа правда для Його слави, то чому мене ще судити як грішника? 8 Хіба не так, як деякі нас ганьблять, наговорюючи, що начебто ми кажемо: Робімо зло, щоб вийшло [нам] на добро? Справедливий суд на таких!
Коли Павло наголошував на нашій надії, яка ґрунтується лише на Божій вірності, він почув у своєму дусі злі голоси, які ображено вигукували: «Як може Бог залишатися праведним, якщо Його вірність і благодать проявляються через наші гріхи? Чи не несправедливо Богові карати наш гріх і невір'я, коли всезагальна провина і зіпсованість людства дають привід для прояву Його великої вірності? Тож давайте грішити, щоб прославити Його!»
Павло не промовчав на це серйозне звинувачення, але уточнив і поглибив його іншими запереченнями і пояснив, що він висунув їх не як апостол, а як природна людина. Він сказав: Звичайно, якщо вірність Божа проявляється через нашу несправедливість, то несправедливо, щоб Бог був Суддею світу; і якщо наша брехня підтримує Його правду, то Він не матиме права засуджувати світ. Тоді, безумовно, для нас буде добре згрішити, щоб прославити добро.
У цих негативних дискусіях Павло не давав відповіді на початкове запитання, але він підкреслював, роз'яснював і розвивав злий дух у тих, хто запитував, щоб заздалегідь відбирати всі аргументи у своїх супротивників. Потім він підсумував свою відповідь двома словами: 1. "Звичайно, ні!", що в грецькому тексті означає: "Я хотів би, щоб ця думка не народилася в мені". Я зовсім не згоден на це знову, і Бог мені свідок, що я не вважаю таке богохульство в моєму серці. 2. Потім він сказав, що суд Божий впаде на тих богохульників, і що вони не зможуть уникнути його гніву, бо він негайно знищить їх. З цього апостольського стилю ми бачимо, що іноді ми доходимо з ворогами Христа до такого етапу, коли ми повинні припинити всі суперечки і питання, щоб не впасти в богохульство. Тоді ми повинні мати відвагу закінчити дискусію і поставити людей повністю перед Богом і його славною справедливістю.
МОЛИТВА: Святий Боже, прости нам усі наші неслухняні запитання. Дякуємо Тобі за Твоє терпіння, бо Ти не знищуєш нас за наші образи і невігластво, але закликаєш нас до розуму, щоб ми почули Твоє Слово і відгукнулися на поклик Твого Святого Духа. Забери від нас усі питання, що суперечать Твоєму плану любові, і збережи нас у злагоді з Твоєю волею. Господи, ми не хочемо бути дітьми непослуху. Навчи нас смирення Твого Сина і наповни нас мудрістю Твоїх апостолів, щоб ми не говорили, дискутуючи з іншими, людською логікою, але шукали Твого керівництва у всіх наших служіннях.
ПИТАННЯ:
- Які початкові суперечливі питання в Посланні до Римлян і які відповіді на них?