Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

10. Як сильні у вірі повинні поводитися з несподіваними проблемами (Римлян 15:1-5)

---

РИМЛЯН 15:1-5
1. Ми, сильні, повинні носити немочі слабких і не догоджати собі. 2. Кожний з нас нехай догоджає ближньому – для його добра, для збудування. 3. Адже й Христос не догоджав Собі, але як написано: Зневага тих, які зневажали Тебе, впала на Мене. 4. А все, що раніше було написане, написане для нашого навчання, щоби через терпіння і втіху з Писання ми мали надію. 5. Бог терпіння і втіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою – за прикладом Ісуса Христа,

Павло знав звичаї щодо їжі та пиття, які вже давно вкоренилися. Він стикався з сильними і звільненими від Закону, і вважав себе одним з них. Але незабаром він обмежив власну свободу, кажучи, що сильні і зрілі повинні зносити слабкості новонавернених, якщо вони вірять у Христа. Ми не повинні жити, як нам заманеться, але догоджати новонаверненим, які не в усьому впевнені, для їхнього блага, для їхнього повчання; бо повчання інших важливіше, ніж здійснення наших власних задоволень і бажань.

Цей принцип розбиває вузький дух егоїзму в церкві з усіх боків. Ми не плануємо своє життя, свої справи і можливості відповідно до своїх мрій, а служимо Ісусу і слабким у вірі, бо в центрі нашого мислення не «я» (его), а Ісус і Його Церква. Ісус не жив для Себе, але Він спорожнив Свою славу і став людиною. Він прийняв на Себе звинувачення, образи і страждання, щоб спасти світ, і врешті-решт помер за всіх, зневажений як злочинець, щоб спасти навіть злочинців і наставити їх.

Ісус жив згідно з Біблією, життям смиренності, лагідності та надзвичайного терпіння, і черпав з книг Старого Завіту настанови та силу у своєму служінні. Той, хто бажає служити в церкві або серед тих, хто відкидає Христа, повинен бути глибоко вкоріненим у Божому Слові, бо інакше він втратить силу і радість свого служіння.

Павло підсумував свої довгі дослідження на цю тему вказівкою на те, що Бог є Богом терпіння і потіхи (Рим 15:5). Сам Творець потребує довгого терпіння, щоб зносити егоїстичних, впертих людей. Він знаходить розраду лише у своєму Сині Ісусі, в якому перебуває його благовоління. Цією вказівкою Павло скеровував християн у Римі до духа терпіння і втіхи, щоб він дав Церкві єдність, яка походить не від віруючих, а тільки від Христа, бо тільки в Ньому думки Церкви є єдиними. Немає ніякого успіху чи єдності в церкві, окрім того, що походить безпосередньо від Христа. Тоді всі разом беруть участь у прославленні і з упевненістю дізнаються, що Всемогутній, Суддя і Творець всесвіту є Отцем Господа нашого Ісуса Христа.

Тільки Ісус примирив нас зі Святим Богом своїми стражданнями і смертю, відкупив нас своїм воскресінням з мертвих, вознесінням на небо, усиновленням і другим духовним народженням, щоб ми мали право радіти і прославляти Отця Ісуса Христа як нашого милосердного Бога. Як Він і Його Син є досконалою духовною єдністю, так і члени Церкви повинні зв'язати себе з Ісусом у нерозривному союзі.

МОЛИТВА: Небесний Отче, ми величаємо Тебе, бо Господь наш Ісус об'явив нам Твоє батьківство, примирив нас з Тобою і зв'язав нас зі Святим Духом в єдності Твоєї Любові. Нехай ця любов здійснить досконале духовне єднання в наших церквах, незважаючи на різні думки серед віруючих.

ПИТАННЯ:

91. Що означають 5 і 6 вірші 15-го розділу Послання до Римлян?

Mobile device - Print - Top