Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

16. Апостоли, ув'язнені та звільнені ангелом (Дії 5:17-25)

---

ДІЇ 5:17-25
17. Тоді первосвященник і всі, хто належав до угрупування садукеїв, переповнилися заздрощами й, піднявшись, 18. схопили апостолів та вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але ангел Господа вночі відчинив двері в’язниці та, вивівши їх на вулицю, сказав їм: 20. «Ідіть у Храм, станьте там та говоріть народові всі слова цього нового життя». 21. Почувши це, вони вдосвіта зайшли в Храм та навчали людей. Тим часом первосвященник і всі, хто був разом із ним, скликали Синедріон і раду всіх старійшин із синів Ізраїлевих та надіслали до в’язниці привести апостолів. 22. Але коли стражники прийшли, то не знайшли апостолів у в’язниці, й, повернувшись, повідомили про це, 23. кажучи: «В’язницю ми знайшли надійно зачиненою, охорона була перед дверима, але коли ми відчинили, то всередині нікого не знайшли». 24. Почувши ці слова, начальник храмової охорони та первосвященники дуже здивувались, як це могло статися. 25. Аж тут прийшов хтось та сказав їм: «Ось люди, яких ви вкинули у в’язницю, стоять у Храмі та навчають народ».

Де б Господь не будував Свою Церкву, сатана будує там храм для своїх духів. І всюди, де люди навертаються ім'ям Ісуса, там з'являється ненависть пекла, і це природно. Тому не дивуйтеся, якщо противники жорстоко нападуть на вашого місіонера, адже сам Ісус помер на хресті, вирваний з середини своєї викупної роботи.

Коли первосвященики побачили, що апостоли не зважають на їхні заборони говорити про ім'я Ісуса, і що безліч людей приєднуються до цієї віри, закликаючи до торжества Воскреслого з мертвих, сила Якого зробила тисячу доказів повного примирення з Богом, тоді первосвященик остаточно втратив терпіння. Він, напевно, злякався за єдність нації, вважаючи, що на ньому, як на пастирі народу, лежить святий обов'язок – знищити цю нову єресь. Разом з ним прийшли в рух всі негнучкі класики і ліберали. Вони уявляли, що, позбавляючись християнства, вони служать Богові. Найбільш охоче до нього приєдналася секта саддукеїв, які мали особливу ворожнечу до Христового Євангелія, бо воно підтверджувало і утверджувало вчення про воскресіння мертвих, яке вони заперечували. Вони були сповнені обурення проти послідовників Ісуса через їхнє дієве свідчення про Того, Хто переміг смерть.

Апостоли і церква відчували цю зростаючу неприязнь, але вони не втекли, не зникли, а зібралися на подвір'ї храму перед усім народом, бо християнство – це не ховатися, а з'являтися серед білого дня. У визначений день правителі заарештували всіх дванадцятьох апостолів і кинули їх до в'язниці, згідно з прислів'ям: «Якщо відрубати змії голову, то не будеш звертати уваги на її звивистість, і не будеш турбуватися про її тіло».

Однак Христос думав інакше, бо саме Він, а не апостоли, єпископи чи служителі, був головою церковного тіла. Він послав свого ангела вночі, який без жодного звуку відчинив браму в'язниці і несподівано постав перед спантеличеними апостолами, які молилися, готуючись до суду. Дивовижним є те, що ангел не хотів звільнити апостолів від суду, не приніс їм ліжка чи зручного матрацу, не наказав тікати, але порадив їм вийти на подвір'я храму і привселюдно проповідувати те, що зробив і сказав Христос, бо з цих слів Євангелія вічне життя оселиться в серцях слухачів. Ангел наказав їм говорити людям, незважаючи на опір і погрози, всі слова Божого життя. Дотримуйтесь «усіх слів», не пропускаючи і не виключаючи нічого зі страху перед ворогами. Це Божа заповідь вам і кожному віруючому: промовляйте до свого народу всі ці слова життя. Ваші слова і фантазії зовсім не важливі. Вони наповнені смертю. Але свідчення про життя Христа виробляє і приносить вічне життя у віруючих.

Тоді дванадцять апостолів встали, пішли вперед і вийшли з в'язниці в оточенні варти. На світанку вони вийшли на подвір'я храму і почали навчати паломників та відвідувачів, які прийшли раніше. Вони з подивом і розгубленістю чекали на задум свого Господа, відчуваючи, що з ними має статися щось велике, бо живий Господь втрутився в хід подій через свого сяючого ангела.

На світанку зібрався весь Синедріон, велика рада юдейського народу, що складалася з первосвящеників, преподобних старійшин і хитрих знавців закону, в кількості сімдесяти членів. Крім того, первосвященик покликав найзнатніших з народу, бо мав намір раз і назавжди знищити цю єресь Ісуса з Назарету. Коли всі з'явилися і сіли, голова собору послав наказ до в'язниці, щоб до нього привели заарештованих апостолів. Коли ж чиновники прибули, то дуже злякалися і здивувалися, бо, незважаючи на щільно замкнені двері і контактні печатки, в'язні зовсім зникли, і не було знайдено жодного сліду. А коли собор почув цю звістку, то розгубився, бо всі вони знали про чудеса, які творили апостоли. Навіть тінь Петра зцілювала хворих.

Ця доповідь була сильним шоком для свідомої людини, і соромом для того, хто закликав до цього суду. Бог вже потряс тих суддів, щоб ясно показати їм, що вони збираються засудити невинних віруючих, які були вірними дітьми народу. Рука Христа захистила Його апостолів, які проповідували повне слово життя своєму народові.

МОЛИТВА: Господи, Ти – Бог, і Твоє життя вмістилося в Твоєму Євангелії. Допоможи нам звіщати Твоє ім'я зі сміливістю, смиренням, розсудливістю і любов'ю всім спраглим праведності, щоб вони наситилися.

ПИТАННЯ:

29. Яке значення має наказ ангела до ув'язнених апостолів?

Mobile device - Print - Top