Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

8. Павла переведено з Єрусалиму до Кесарії (Дiї 23:23-35)

---

ДІЇ 23:23-35
23. Потім покликав двох сотників і наказав їм: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині ночі йти до Кесарії. 24. Приведіть коней і для Павла, щоб він був у безпеці доставлений до намісника Фелікса». 25. Він написав листа такого змісту: 26. «Клавдій Лісій до поважного намісника Фелікса. Вітання! 27. Цього чоловіка схопили юдеї і вже збиралися вбити. Але, довідавшись, що він римський громадянин, я прийшов разом із воїнами й визволив його. 28. Бажаючи дізнатися причину його обвинувачення, привів його до їхнього Синедріону. 29. Я виявив, що обвинувачення пов’язане з їхнім Законом, але немає нічого, що заслуговувало б на смерть або ланцюги. 30. Коли мені повідомили про змову проти нього, я відразу надіслав його до тебе, наказавши й обвинувачам оскаржити його перед тобою. Будь здоровий!» 31. Отже, воїни, згідно з наказом, взяли Павла й вночі привели в Антипатриду. 32. Наступного дня, залишивши вершників, щоб ішли з ним далі, воїни повернулися до фортеці. 33. Коли вершники прийшли до Кесарії, то, передавши листа наміснику, поставили Павла перед ним. 34. Намісник, прочитавши листа, спитав Павла, з якої він провінції. Дізнавшись, що він із Килікії, 35. сказав: «Я тебе послухаю, коли прийдуть ті, хто тебе обвинувачує». І наказав стерегти його в преторії Ірода.

Відтоді, як Павло впав з коня біля Дамаску під час зустрічі з Господом, ми більше не читали про те, що він їздив на коні до цієї останньої події. Тепер же він силоміць їхав на коні посеред ночі, оточений сімдесятьма вершниками і двома сотнями піших воїнів, що стояли перед ними і за ними, щоб охороняти їх. Ця сцена вказує на війну, напад і небезпеку. Народ в Палестині був настільки незадоволений, що римляни очікували, що незабаром спалахне народний бунт. Така революція відбулася фактично у 69-70 роках н.е. і призвела до того, що єврейський народ був поглинутий і розтерзаний, а потім бездомно розсіяний по всьому світу протягом двох тисяч років.

Павло прибув до Кесарії через два дні під охороною сімдесяти вершників, які доставили його до намісника і передали йому лист воєначальника, в якому той пояснював, що в'язень є римським громадянином. Це зауваження перевернуло ситуацію з ніг на голову, адже юдеї мали спокусу вбити римського громадянина, і це виправдовувало втручання воєначальника і відправку такої великої кількості воїнів для охорони в'язня.

У своєму листі воєначальник також пояснив, що Павло зовсім не злочинець, і що він не зробив нічого проти громадянських прав, тому він не бачить підстав зв'язувати його або засуджувати на смерть, оскільки звинувачення проти нього стосуються релігійних, юдейських, духовних питань, що походять від різниці в розумінні закону і пророків. А оскільки такі проблеми породжують ненависть і злобу в глибині сердець, тим більше, що полководець дізнався про змову сорока чоловіків, тому він якнайшвидше відправив і скаржників, і відповідача до намісника, щоб той розглянув справу в Кесарії, римському місті, яке вирізнялося своєю організацією і порядком, подалі від Єрусалиму, центру юдейської культури, сповненого настроїв і хвилювань.

Коли правитель Фелікс дізнався, що Павло з Тарсу Килікійського, він вирішив негайно розібратися з цією справою, бо ніхто в далекому Тарсу не знав таємниць юдейських законів і звичаїв. Тож він ув'язнив Павла у величному палаці царя Ірода, де мешкав сам правитель. Ймовірно, Павла поклали спочатку у підземелля палацу під посиленою охороною, або ж у дворі, щоб сорок повстанців Єрусалиму не змогли пробратися до поважного апостола.

Так здійснилося прохання Павла, яке він написав до римлян, благаючи їх разом з ним молитися за нього до Бога, щоб він був визволений від юдеїв, які не вірять, і щоб його служіння для Єрусалиму було прийнятне для святих, щоб він з радістю прийшов до них з волі Божої і разом з ними освіжився (Рим. 15:30-32). Але ці молитви принесли не те, на що сподівався апостол: він вирушив у далекий Рим в кайданах, а не вільно, як посол Христа.

Про що думав Павло під час свого ув'язнення? Чотирнадцять днів тому він прибув до Кесарії і провів ніч з проповідником Пилипом, аж поки до нього не прийшов пророк Агава і не провістив у прозрінні Святого Духа, що йому доведеться зустрітися з кайданами і скорботами. Але Господь відвідав його вночі, після його свідчення про Живого посеред обуреного народу, коли він звертався до них на сходах храму, і Господь сказав йому, що він повинен також свідчити про Його ім'я в Римі, центрі тодішнього світу. Таким чином, ми бачимо на прикладі життя Павла, що не він був планувальником і не його думки і бажання були поштовхом, а Христос планував, направляв і діяв через свого слухняного слугу згідно з Його власною волею, а не з волею Павла. Це був, мабуть, найважчий період у житті Павла, активного мотиватора народів. Залишені ним церкви потребували його допомоги та порад, а йому самому доводилося багато днів перебувати у в'язниці без руху і без діяльності.

МОЛИТВА: Дякуємо Тобі, наш могутній Господи, за те, що Ти ведеш Своїх слуг не за їхніми власними планами, а згідно з Твоєю волею і Твоїм призначенням. Ти оберігаєш їх для ефективного свідчення і відповідаєш на їхні молитви з великою силою. Прости нам наші власні шляхи і навчи нас завжди слухатися керівництва Святого Духа. Амінь.

ПИТАННЯ:

112. Як і чому Павло був переведений до міста Кесарії?

Mobile device - Print - Top