Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

4. Бунт сріблярів в Ефесі (Дії 19:23-40)

---

ДІЇ 19:35-40
35. А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? 36. Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого. 37. А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили. 38. Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають. 39. А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні. 40. Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище. І, промовивши це, розпустив він громаду.

На стадіоні серед збудженого натовпу сидів мудрець. Він був спокійний і розумів свій народ. Його називали міським писарем. Він не намагався говорити з крикунами, але залишив їх кричати і ревіти протягом двох годин. Він вважав за доцільне сварити їх, коли вони втомляться. І коли він побачив, що більшість втомилася в таку спекотну погоду, він підвівся і почав говорити, і тоді натовп повністю замовк. Спочатку міський писар підкреслив славу ефесян. Він засвідчив, що чорний дерев'яний ідол богині Артеміди впав з неба, і що немає жодної потреби в суперечці, бо світ знає про це, і ніхто не може заперечити цієї віри. Тому був необхідний спокій, щоб не зробити нічого нерозважливого. Він також показав свою готовність залагодити всі деталі.

Потім він показав, що товариші Павла і юний Олександр нічого не грабували і не говорили нічого поганого про храми, як показав допит, який він проводив з ними під час їхніх криків протягом двох годин. Таким чином, троє чоловіків були невинними, а натовп винен у тому, що несправедливо схопив їх.

Оскільки Димитрій, керівник срібників, не подав офіційної скарги (найімовірніше, він ще не прийшов на збори, побоюючись бути звинуваченим у революції), тому писар очікував від Димитрія та його робітників, що вони подадуть йому офіційну скаргу, якщо матимуть достатні докази проти когось, щоб справа перейшла в правове русло.

Писар продовжував заспокоювати натовп все більше і більше. Він не заважав їм викристалізувати свою громадську думку і прийняти одностайне рішення, але попросив їх висунути свої вимоги на офіційному зібранні в присутності всіх людей, які мали право голосу. Ці вказівки Луки дають нам глибоке уявлення про організацію міст у грецькій культурі під час римської окупації.

Насамкінець мер пригрозив натовпу, який слухав його промову, і вказав на небезпеку гніву римлян, які відбирали привілеї у кожного негідного міста, а кожній організованій групі надавали нові привілеї. Ніхто з ефесян не хотів бути причиною втрати доброго римського ставлення, а навпаки, всі вони понад усе прагнули цього кінця. Промова мудрого писаря заспокоїла голови божевільних, і всі вони повернулися до своїх домівок.

5. Остання подорож до Македонії та Греції (Дії 20:1-3a)

---

ДІЇ 20:1-3a
1. А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію. 2. Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади, 3. і прожив там три місяці...

Павло щойно зрозумів, що церква, яка поширювалася в Ефесі, не була захищена від небезпеки та переслідувань, а навпаки, чим більше зростало благословення, тим більше зростали і напади диявола. Віруючі у великих церквах повинні були уважно молитися: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого». Павло та його вірні супутники молилися під час заворушень, і Господь втихомирив бурю і врятував тих, хто потрапив у біду, як Він вгамував бурю на Тиверіадському морі, і настав великий штиль.

Після вибуху ненависті в Ефесі віруючим стало зрозуміло, що Павло не може залишатися ні в місті, ні в цілому регіоні, бо в серцях натовпу закипіло мстиве почуття, що апостол не може більше ходити на самоті по дорогах і провулках. Однак батьківський Павло не втік зі страху перед небезпекою, що підстерігала його в місті, а скликав вибір учнів Христа на організовану зустріч, яка була протилежною до того безладу, що стався на стадіоні. Павло втішав тих, хто сумував, присутністю Христа, який вкладає Свого Святого Духа в усіх Своїх вірних послідовників.

Так апостол язичників сумно попрощався з людьми Ефеської церкви і вирушив у свою довгу подорож, що проходила через регіони Філіппін, Солунян і Верії. Він сам описав свої переживання під час цієї подорожі у другому Посланні до Коринтян (7:5): «Коли ми прибули до Македонії, плоть наша не мала спокою, але з усіх боків ми були стурбовані. Зовні були конфлікти, всередині – страхи. Але Бог, що потішає пригнічених, потішив нас». Павло їхав не для того, щоб провести літо на морському курорті, а для того, щоб вступити в боротьбу, війну і великі труднощі з фанатизмом, ненавистю і спокусами. Павло був сповнений Словом Божим і проповідував силою Святого Духа не тільки заради проповіді, але й заради повчання та настанови для зміцнення церков. Павло був вірним пастирем, який шукав тих, хто заблукав, перев'язував рани і карав впертих.

Коли Павло прибув до міста Коринфа близько 56 р. н.е., він три місяці служив церкві, яка була охоплена філософськими та ревнивими спокусами. Проте, попри всі ці зусилля, він знайшов достатньо часу, щоб написати свої найдовші послання до церкви в Римі, яку він сам не заснував. У цьому посланні до римлян апостол виклав своє вчення організовано, логічно, з глибиною і надмірною силою, чого вже домагалися від нього афінські філософи, і він не відповів їм, бо вони не були настільки духовно зрілими, щоб зрозуміти ці принципові християнські думки. Ця проповідь у формі Послання до Римлян і сьогодні є найкращим викладом принципів християнства в організованому короткому вигляді. Навіть сьогодні Святий Дух проповідує слова Павла в цьому світі.

МОЛИТВА: Господи Ісусе Христе, дякуємо Тобі за те, що Ти – переможний Намісник. Ти зберігаєш своїх улюблених у бурях, труднощах, нападах і спокусах. Дай нам вірних служителів у наших церквах і відважних молільників, щоб ми всі разом вшановували Тебе непохитною вірою, безмежною любов'ю та живою надією.

ПИТАННЯ:

96. Чому і як Павло залишив церкву в Ефесі?

ВІКТОРИНА - 6

Шановний читачу,
Прочитавши наші коментарі до Діянь Апостолів у цій брошурі, ви можете відповісти на наступні запитання. Якщо ви відповісте на 90% з наведених нижче запитань, ми надішлемо вам наступні частини цієї серії для вашого повчання. Будь ласка, не забудьте чітко вказати своє повне ім'я та адресу на аркуші для відповідей.

83. Як Ісус Христос є Царем царів і Господом панів?
84. Яким був звичай Павла проповідувати, коли він входив у місто?
85. Чому Павло був дуже засмучений багатьма богами в Афінах?
86. Які три поняття були в першій частині проповіді Павла перед афінськими філософами?
87. Який єдиний спосіб уникнути Божого суду в останній день?
88. Яку конкретну обітницю Христа отримав Павло в Коринфі?
89. Які чотири міста відвідав Павло наприкінці своєї другої місіонерської подорожі?
90. Які чотири чудеса сталися після зустрічі Аполлоса з подружжям, що працювало?
91. Як люди в Ефесі прийняли Святого Духа? Як ти можеш прийняти цього благословенного Духа?
92. Як з'явилося Царство Боже в Ефесі?
93. Чому ім'я і слово Ісуса було дуже прославлене в Ефесі?
94. Чому Павлу потрібно було їхати до Риму?
95. Чому Димитрій розгнівався на Павла?
96. Чому і як Павло залишив Ефеську церкву?

Заохочуємо вас завершити з нами вивчення Діянь Апостолів, щоб ви отримали вічний скарб. Чекаємо на ваші відповіді та молимося за вас. Наша адреса:

Waters of Life
P.O.Box 600 513
70305 Stuttgart
Germany

Інтернет: www.waters-of-life.net
Інтернет: www.waters-of-life.org
e-mail: info@waters-of-life.net

Mobile device - Print - Top