Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

12. Павло перед Агріппою ІІ та його дружиною (Дії 25:13 - 26:32)

---

ДІЇ 26:16-23
16. Але підведися та встань на ноги: Я з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі. 17. Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю, 18. щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене». 19. Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню, 20. а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, потім в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння. 21. Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити. 22. Але, отримавши допомогу від Бога, я стою тут донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися: 23. Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло Своєму народові та язичникам.

Христос не дозволив розбитому Савлові впасти в песимізм і безнадію від усвідомлення своїх гріхів, але попросив його негайно підкоритися вірі. Він наказував і заохочував його робити сміливі кроки вперед, бо явлення Христа означало для впертого вбивці милість прощення, заклик до служіння і направлення його до братів по крові. Ісус обрав Павла Своїм свідком не для того, щоб обговорити богословські знання чи відчути хвилі почуттів, а щоб розповісти всьому народові, як він бачив живого Господа. Таким чином, славний Христос став змістом свідчення Павла. Господь запевнив його в особистому захисті та підтримці, що він не піде до юдеїв та язичників один, але буде сповнений імені Ісуса у своїй силі. Тож той, хто працював проти Павла або заарештовував його, чинив агресію проти самого Бога.

Дорогий брате, чи чув ти заклик Христа до проповіді? Чи впізнав ти Ісуса в Його славі в Євангелії? Тоді дослівно вивчи з нами Господній наказ свідчити та активно служити у 18-му вірші, щоб зрозуміти наміри Христа та сім значень проповіді.

1. Твій брат потребує, щоб очі його сліпого розуму відкрилися через твоє свідчення про живого теперішнього Христа.
2. Тоді він зможе пізнати свого Господа Ісуса, Світло світу, і покине свою темряву з рішучістю і щирим покаянням.
3. Оскільки кожна нормальна людина зв'язана кайданами диявола та його зловісною силою, тому вона потребує визволення Христа, який звільняє її в глибині серця Своєю Божественною силою.
4. Хто вірить у розп'ятого Христа, той спасається від Божого гніву та суду і приходить до Святого, служачи і поклоняючись Йому з радістю.
5. Прощення наших гріхів і очищення наших сердець практично реалізуються через наш зв'язок з Богом.
6. Коли Святий Дух живе в приготованому серці, Він стає запорукою майбутньої слави в нас.
7. Всі ці духовні дари ми отримуємо не через дотримання законів, а через віру в живого Христа, який діє і спасає всіх, хто до Нього звертається.

Дорогий читачу, чи звільнився ти особисто від влади сатани і служиш Богові з очищеним серцем? Чи визнав ти свої гріхи і справді залишив їх? Чи ходиш ти у світлі Христовому? Тоді могутній Господь закликає тебе розповідати людям про Його спасіння, щоб через твоє свідчення багато людей спаслися. Уважно прислухайся до того, що говорить тобі Святий Дух.

Павло сказав цареві Агріппі: «Явище Христа та його повчання перемогли мене, і я негайно послухався Господа слави. Моя зустріч з Христом була мотивом моїх справ. Я повинен був проповідувати покаяння і повернення до Спасителя в Дамаску, в Єрусалимі та в кожному куточку світу. Христос живий, і я повинен був проповідувати і говорити їм: «Відверніться від своїх мертвих справ і служіть Святому Богу. Помріть для своєї гордості і виконуйте волю Господа в силі Святого Духа. Не живіть у своїх егоїстичних уявах, не будуйте свого майбутнього на ілюзорній праведності, але усвідомте, що ви скоро станете дияволами. Тоді простягніть руки до Христа, щоб Він вас спас. Ви, професори і видатні юристи, гостро потребуєте Спасителя. Натомість грішники і злочинці спонтанно усвідомлюють свою потребу в покаянні та новому житті.

За це свідчення про потребу людей у спасінні, яке приніс розп'ятий і воскреслий Христос, юдеї зненавиділи Павла. Причиною нападу фанатиків з Єресалиму було не осквернення храму, не заколот, не заперечення закону, а любов Павла до Ісуса Христа і його активне свідчення. Саме тому юдеї намагалися вбити Павла, бо не вірили, що розп'ятий Ісус живий. Вони заперечували проти цієї думки, бо інакше їм довелося б визнати, що всі вони є вбивцями Сина Божого і нечестивцями.

Господь Ісус вберіг Свого слугу в храмі від ревучого натовпу, щоб він міг продовжувати своє свідчення перед царями і невинними, філософами і невігласами про Божественну істину. Його свідчення було в повній згоді з Законом і Пророками, що Син Божий прийшов не як політичний спаситель, а як Агнець Божий, який взяв на Себе гріх світу. Ось чому Людина Ісус народився від Духа Божого: щоб примирити людей з Богом. Ніхто інший не міг виконати цю роботу. Він виявився Всемогутнім, бо переміг смерть, дарував нам свободу від рабства гріха і звільнив нас від Божого гніву. Спасіння призначене не тільки для євреїв, але відкрите для всіх язичників. Христос – Тріумфатор. Його Євангеліє безперешкодно проповідується в усіх країнах, і Його світло світить у темряві.

ПИТАННЯ:

118. На яких семи принципах ґрунтується заповідь Христа проповідувати?

ДІЇ 26:24-32
24. Коли він так захищався, Фест голосно промовив: ― Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства! 25. Павло відповів: ― Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова. 26. Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку. 27. Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш! 28. Тоді Агриппа сказав Павлові: ― Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином. 29. Павло відповів: ― Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів. 30. Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися. 31. Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів». 32. Агриппа сказав Фестові: ― Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.

Гордий правитель зрозумів, що Павло у своїх попередніх словах назвав усіх богів римлян і греків темрявою, а Христа представив як єдине Світло для світу. Це було важко витримати гордовитому правителю, адже в'язень сказав перед ним, що мертва людина стала Спасителем світу, і що Він сильніший за кесаря і світліший за всіх богів світу. Тоді Фест закричав на нього перед усіма присутніми, кажучи «Ти з'їхав з глузду, Павле. Ти вийшов за межі своїх думок. Твої роздуми про Закон і безперервні молитви затьмарили твої очі».

Павло знав, що правитель не міг його зрозуміти, бо ніхто не може назвати Ісуса Господом, окрім Святого Духа. Тому він відповів цьому гордому чоловікові: «Я не божевільний. Я говорю тверезу правду. Я не переповнений ентузіазмом і не зачарований. Я доводжу правду Христа, живого і славного». Несподівано Павло звернувся до царя Агрипи і зробив його свідком, який знав все це, бо кожен юдей знав, що Ісус з Назарету був розп'ятий, а християни радісно свідчать про Його воскресіння.

В'язень Павло особисто звернувся до гордовитого царя перед його свитою і справедливо запитав його: «Чи віриш ти в Євангеліє, про яке говорили пророки? Чи сповідуєш ти Христа, замученого і воскреслого з мертвих за Законом?» Павло побачив, як затремтіло серце царя. Він не вважав себе несправедливим по відношенню до істини, яка відкривається в Старому Завіті. Тому він не відповів. Тоді апостол сказав замість того, хто зволікав з відповіддю: «Я знаю, царю, що ти віруєш». Павло був пророком. Він прочитав думки царя і закликав його визнати свою віру. Але цар не поспішав. Соромлячись натовпу, він пробурмотів: «Можливо, я став віруючим. Якщо ти закінчиш свої слова, то переконаєш мене і наповниш мою голову своїми думками, і тоді я стану здобиччю твого Христа».

Тоді Павло зрадів у своєму серці. Бачачи дію Святого Духа в серці царя свого народу, він вигукнув: «Я не в'язень. Це ви – раби у своїх гріхах. Прийдіть до Ісуса Спасителя, і Він звільнить вас. Я вільний, незважаючи на свої кайдани. Я б хотів, щоб Бог дарував вам наповнення Святим Духом разом з вашою сестрою Бернісою, римським намісником, і всіма офіцерами, чиновниками і видатними людьми Кесарії».

Павло став перед усіма ними і атакував їх своєю любов'ю. З його уст виходили слова, схожі на палаючий вогонь, а з очей – промені милосердя. Він був сповнений Святим Духом.

Тоді цар підвівся та нічого не відповів йому, бо сила Євангелія вразила його і зворушила його сумління. Всі присутні помітили, що Павло був чесною людиною, і всі засвідчили, що він невинний. Всі, хто виходив з суду, були вражені цим дивним захистом, в якому ув'язнений засуджував слідчих і вражав усі серця словом Божим. Нарешті, під впливом атмосфери, цар сказав: «Цього чоловіка можна було б відпустити. Але він сам звернувся до імператора, і тому ми змушені відправити його до Риму». Ця царська відповідь не означала, що Павло був би звільнений, якби не звернувся до кесаря, бо вища рада юдеїв взагалі не дала згоди на його звільнення, і правитель Фест був змушений співпрацювати з представниками народу. Отже, Павло залишився в ув'язненні в Римі згідно з волею свого живого Отця.

МОЛИТВА: Господи Ісусе Христе, ми поклоняємося Тобі, бо Ти живий і відкупив усіх людей. Допоможи нам звіщати Твою праведність і нашу істину по всіх усюдах, щоб багато людей спаслися від своїх гріхів і звільнилися від насильницької влади сатани. Наповни нас терпінням і рішучістю Твого Святого Духа, щоб ми сміливо і смиренно сповідували Твоє велике Євангеліє.

Mobile device - Print - Top