Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

3. Святий Дух забороняє апостолам йти в певні місця (Дії 16:6-10)

---

ДІЇ 16:6-10
6. Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії. 7. Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив. 8. Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду. 9. Уночі Павлові було видіння: з’явився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!» 10. Після цього видіння, ми вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку.

Іноді Христос випробовує своїх апостолів важкими випро-буваннями. Одне з них – Його мовчання на їхні молитви або відмова від їхніх планів, незважаючи на їхні нагальні вимоги.Павло і Сила пройшли разом через церкви в Дервії, Лістрі, Іконії та Антіохії Анатолійській, де вони проповідували, і нарешті прибули до кордону свого попереднього служіння. Отже, початковий план Павла відвідати і зміцнити молоді церкви закінчився (15:36). Що ж їм тепер робити? Поверта-тися назад чи йти вперед?

Проповідники молилися, щоб Господь направив їх, якщо Він хоче, щоб вони увірвалися в Ефес, важливу столицю римської провінції Азії. Святий Дух заперечив і сказав: «Ні». Чи повинні вони повернутися назад? Він сказав: «Ні». Чи повинні вони залишитися в Іконії? Ні, ні. Божі мужі не ма-ють якихось конкретних планів. Цілком ймовірно, що Павло хотів піти в Ефес, центр римської провінції, але не нава-жувався йти, щоб не противитися волі свого Господа. Тому він постійно просив Його керівництва, знаючи, що будь-який поступ у Божому Царстві без Господнього повеління є гріхом, який може швидко закінчитися невдачею.

Сила був пророком (15:32), через якого безпосередньо промовляв Святий Дух. Цей Дух вже підтвердив віруючим язичникам їхню свободу від підпорядкування Закону. Але навіть Сила не почув відповіді від Бога, куди вони повинні йти і що їм робити. Дух Божий перекреслив усі їхні плани. Нарешті вони вирушили на північ, покладаючись на Бога, потім на схід до Галатії, потім на захід. Звідти вони знову вирушили на північ, поки після виснажливої подорожі і під таємним проводом Святого Духа не прибули до Троади, на узбережжя річки Ранеанр Медіт, де перед їхніми очима стояло море, і вони не могли рухатися далі.

Бог не говорив до них. Чому? Напевно, вони згадували нещасливу суперечку з Варнавою і розлуку з ним через Марка. Чи не зробили вони тим самим якоїсь помилки, яка засмутила Святого Духа і змусила Його віддалитися від них? Можливо, вони думали про обрізання Тимофія. Чи не суперечила ця наука свободі від Закону, і тому їхня духовна сила була обмежена? Чи можливо, що формування їхньої групи не відповідало Господньому вподобанню? Може, хтось із них вчинив певний гріх? Чи не помилилися вони в принципах своєї проповіді? Ці питання спонукали їх до по-каяння, сокрушення, палких молитов і тримання віри од-нією лише благодаттю. Вони по-новому усвідомили, що не їхній послух Христові, не їхня непогрішність були причиною благословення, плодів і протікання в них сили Божої, а ли-ше благодать Христова, яка вибрала, покликала, призначи-ла, освятила і зберегла їх. Проповідники не мали жодної заслуги. Їх поведінка жодним чином не була гарантією ро-боти. Лише віра у безоплатну благодать того, хто був розп'ятий, приносить плоди, вдячність і мир. Кров Христа очищає нас від усякого гріха і зберігає нас у спілкуванні з Богом. Примирення на хресті – єдина причина влади слу-жителів Господніх.

Після довгих боїв за віру в ночах самоаналізу і після со-крушення в повному покаянні, Бог раптом заговорив до Павла у видінні. Павло побачив чоловіка, одягненого як македонянин, який стояв на сусідньому березі і кричав: «Прийди до Македонії і допоможи нам!». Апостолу язич-ників з'явився не Христос, а простий селянин, який шукав спасіння і висловлював свою потребу. Цей заклик до спасіння відображає потребу всієї Європи у світлі Сходу, а не навпаки.

Потім троє чоловіків розмовляли про значення видіння і в упевненості Святого Духа зрозуміли, що Ісус не хоче, щоб вони були в Азії, але посилає їх на захід, до Риму. Вони зро-зуміли цей сон як Божий заклик і вимогу проповідувати Євангеліє народу Олександра Македонського.

Ці проповідники негайно відгукнулися на заклик і почали шукати корабель. Вони не вивчали македонської мови, не розпитували про знайомих і посередників, а вирушили в дорогу, як тільки Святий Дух заговорив до них після довгого мовчання і підтвердив свою благодать, даруючи їм світло і напрямок до нового горизонту. Тепер, коли тяжкий тягар минув, а велика радість переповнювала їх, вони пливли весело, співаючи духовні пісні та гімни, бо в їхні вітрила знову подув шторм Божої любові.

Починаючи з 10-го вірша Луки, автор книги змінює оповідь з третьої особи на першу особу множини, починаючи свою промову з «Ми». Причиною цього літературного феномену є те, що лікар приєднався до компанії Павла в Троаді у зручний час, який призначив Бог, перед тим, як вирушити на жнива в нові країни під час другої подорожі. Відтепер ми почуємо звістку від очевидця про чудеса живого Христа, які Він творив через Своїх слуг під час Своєї тріумфальної хо-ди Європою.

Лука був упевнений, що Господь поєднав його з цими трьома чоловіками, щоб вони разом прославляли ім'я Гос-поднє. Ймовірно, він знав Павла раніше, коли той перебу-вав в Антіохії Сирійській, і тепер вони разом працювали, щоб відкрити Європу для Христа.

МОЛИТВА: Господи Ісусе Христе, дякуємо Тобі разом з трьома чоловіками за те, що Ти покликав нас, неплідних і недостойних, прославляти Твоє ім'я в нашому оточенні. Збережи нас від нерозважливих кроків і освяти наші задуми, щоб ми виконували Твою волю і розпізнавали час і місце, в яко-му можемо прославляти Тебе.

ПИТАННЯ:

78. Що означає заборона Святого Духа віруючим на їхнє служіння і що означає заклик до нового служіння?

Mobile device - Print - Top