Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

Б - АПОСТОЛЬСЬКИЙ СОБОР В ЄРУСАЛИМІ (ДІЇ 15:1-35)

---

ДІЇ 5:1-5
1. Тим часом прийшли з Юдеї деякі люди та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися». 2. Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин. 3. Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів. 4. Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них. 5. Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що язичників потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.

Іноді диявол прикидається побожним і вчить людей дотри-муватися законів, ніби вони можуть отримати, крім Христо-вого прощення, якусь особливу святість, ніби виправдання Його кров'ю і благодаті, як основи нашого життя з Богом, недостатньо.Деякі суворі навернені фарисеї прийшли з Єрусалиму в Антіохію і порушили мир і злагоду в Антіохійській церкві. Вони просили дати їм право навчати на зібраннях, щоб во-ни могли вести віруючих до повноти спасіння. Вони ствер-джували, що Крові Христа недостатньо для спасіння вірую-чих, бо вони повинні бути обрізані за законом Мойсея, як заповідав Бог, на знак Його заповіту. Вони говорили, що весь закон був даний по натхненню Божому, і той, хто не дотримується закону в точності, буде засуджений.

Тоді Павло і Варнава сповнилися святим обуренням. Останній вже прийшов як слідчий до Єрусалиму. Обидва апостоли з усією відвертістю підкреслили, що перебування Святого Духа у віруючих, згідно з їхнім досвідом у містах Малої Азії, не залежить від дотримання чи знання Закону, оскільки спасіння є лише благодаттю, а не результатом нашого дотримання Закону. Однак навернені фарисеї з Єрусалиму вимагали беззастережного підпорядкування одкровенню Старого Завіту, тоді як Павло ясно дав зро-зуміти, що Бог проголосив новий закон у Христі, Який вико-нав для нас старий закон, переміг його і прийняв нас у вік благодаті.

Тому в церкві розгорілася жорстока духовна боротьба, че-рез яку занепокоїлися новонавернені, бо обидві сторони доводили свою істинність Закону. Згодом, як це вже неод-норазово траплялося в історії Церкви, члени церкви попро-сили зібрати собор, щоб через апостолів, пресвітерів і зрілих у вірі вирішити волю Божу.

Отже, Павло і Варнава вирушили в ім'я тієї Церкви морсь-ким шляхом до Лівану і відвідали братів у прибережних містах. Тепер ми вперше читаємо про те, що в Лівані були засновані християнські церкви, і що багато людей увійшли у вічне життя. Ті брати дуже зраділи, коли почули, як Бог по-кликав чужих ідолопоклонників до заповіту з Ним, без обрізання і діл Закону, просто як благодать і дар. Ті віруючі відчували велику радість, бо фінікійці були людьми подо-рожей і відкриттів. Вони знали, що юдейська релігія з її суд-женнями про закон не може навернути світ. Вони одразу вхопилися за думку про благодать і прославляли Ісуса за свободу у Святому Дусі, яка засяяла в новому поколінні.

У регіоні Самарії мандрівники також свідчили про чудеса Божого діяння, адже звістка про духовні переживання підбадьорювала віруючих і спрямовувала їх до рішучого проповідування спасіння Христа усьому світові.

Коли два апостоли прибули до Єрусалиму, віруючі разом з іншими апостолами та пресвітерами поспішили їх зустріти. Всі вони відчували важливість цієї зустрічі, адже новопри-булі були першою делегацією, яка прибула з-за меж Пале-стини і просила рішення та роз'яснення щодо питань віри. Савл, колись знавець законів, упокорився і попросив від імені Антіохійської Церкви підтвердження свого вчення про благодать. Цього разу весь церковний Єрусалим дивився на колишнього ворога, якого Бог обрав апостолом для спасіння народів.

Заняття не починалися з аналізу доктринальних принципів, але спочатку слухачі почули розповідь про досвід Варнави і Павла, про те, як через їхнє служіння Христос заснував Своїм Євангелієм багато церков у Сирії, а також у Малій Азії. Тріумф Господній увійшов у свідомість усіх слухачів, і ніхто з них не зміг заперечити чудо зішестя Святого Духа на язичників. Свідчення преподобного, розсудливого Варнави особливо вразило слухачів в Єрусалимі, адже вони вже знали його і посилали до них.

Коли антіохійська делегація закінчила свої пропозиції, деякі з віруючих, які в минулому були суворими фарисеями, встали і, незважаючи на віру в Христа, не вмерши від са-мовпевненості, почали вимагати від віруючих язичників не тільки обрізання, а й повного підпорядкування всьому За-кону. Таким чином, ці фанатичні фарисеї не виступали про-ти проповіді язичникам, але раділи перемозі Христа. Єдине, що вони наполегливо вимагали, щоб новонавернені були юдаїзовані, щоб поруч із заповітом Мойсея не був по-ставлений Новий Завіт. Цією вимогою вони ставили Ісуса, Сина Божого, і Його діла на один рівень з Мойсеєм, проро-ком і його ділами. Цим вони показали своє нерозуміння но-вого покоління з його свободою від Закону і продовженням у повній Божій любові.

МОЛИТВА: Господи Ісусе, відкрий наші очі, щоб ми побачили Тебе і пізнали велич Твоєї любові, щоб ми не вірили в себе, не трималися за свої слабкі си-ли, а покладалися тільки на Твою перемогу, читали Святе Письмо че-рез просвітлення Святого Духа і були вірними Твоєму Новому За-повіту, який відкривається в Твоєму Святому Євангелії.

ПИТАННЯ :

72. Чому церква в Антіохії не вирішила вирішити свою проблему само-стійно, а попросила апостолів в Єрусалимі знайти для неї остаточне рішення?

Mobile device - Print - Top