Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

Б - АПОСТОЛЬСЬКИЙ СОБОР В ЄРУСАЛИМІ (ДІЇ 15:1-35)

---

ДІЇ 15:6-12
6. Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання. 7. Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували. 8. І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам. 9. Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця. 10. То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести? 11. Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони». 12. Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.

Після загальних зборів, які відбулися в присутності всіх членів церкви, старійшини зібралися ще раз на закрите засідання, щоб через молитву і глибоке проникнення в За-кон і Пророків знайти роз'яснення питання про Закон і Євангеліє. Засідання було гарячим і довгим через велику різницю між вимогами Старого Заповіту і дарами благодаті в Новому Заповіті. Хто не розуміє істини цієї різниці, той чи-тає Біблію поверхнево. Однак наприкінці дискусії Петро, який виявився найвідважнішим серед апостолів завдяки своєму свідченню під керівництвом Святого Духа і прого-лошенню основ нашого спасіння, підвівся і підкреслив, що Бог не використав Павла, але спочатку використав його, щоб виконати Свою волю в донесенні Євангелія язични-кам; і тому вони увірували, і їхня віра стала доброю, не тільки через теоретичну віру, але через справжню віру, ко-ли вони повністю віддали свої серця Ісусу і прийняли Його спасіння на хресті.

Бог – Всезнаючий, Він досліджує серця і підтверджує віру в Ісуса свідченням печаті Свого Духа. Кожен істинно вірую-чий у Христа отримує від Бога ясне свідчення, написане не на тлінному папері, а запечатане Святим Духом, який живе в серцях тих, хто любить Ісуса, як писав Павло до Ефесян: «Ви увірували, – писав він: «Увірувавши, ви були запеча-тані Святим Духом обітниці».

Не існує одного Святого Духа для євреїв, а іншого для язичників. Єврей, який приймає живого Ісуса, живе тією ж силою, якою живе віруючий язичник. Між віруючими немає різниці щодо раси, статі, віку, культури та майнового стану. Всі ми єдині в Христі, бо ми грішні за своєю природою, і всі віруючі виправдані або очищені кров'ю Христа. Святий Дух не живе в жодній людині без повного очищення, бо Дух Бо-жий і гріх не можуть зустрітися в серці разом. Хто з двох живе в тобі: Христос чи лукавий?

Петро продовжив своє свідчення про вільну Божу справу. Він назвав усіх законовчителів випробувачами Бога, які су-перечать Його задуму, бо Святий має намір відкупити язич-ників без Закону. Тож чи може якесь створіння перешкоди-ти Йому виконати Його волю? Божа любов більша за наш розум. Вона не піддається нашому розумінню.

Усвідомлюючи це, Петро назвав Закон важким ярмом, від якого Ісус звільнив нас, сказавши: «Прийдіть до мене, всі трудящі та обтяжені, і я заспокоюся». Той, хто має намір виконати закон Мойсея власною силою, розбивається об неможливість Божого повеління: «Будьте святі, бо Я свя-тий». Ніхто не може бути святим, як Бог, бо Закон повністю розчавлює того, хто шукає святості. Христос повністю звільнив нас від старозавітного ярма і поклав на нашу шию своє, легке ярмо, бо його несе з нами Сам Христос. Ми не можемо жити без Божого ярма, бо ярмо символізує нашу єдність з Богом і Христом. Ми з'єднані з Ним у Новому Завіті, який є легким ярмом, тому ми йдемо туди, куди йде Він, і зупиняємося там, де зупиняється Він. Своїм спілку-ванням з нами Він змінює нас через свою смиренність і ла-гідність.

Петро дав зрозуміти єрусалимським законникам, що ні їхні благочестиві батьки, ні він сам, ні всі вони не є справжніми хранителями Закону, бо всі ми слабкі, злі і негідні спілку-вання з Богом. Таким чином, він свідчив про себе як про злого і далекого від добра. Хто не визнає цього принципу, той ще не визнав Христа. Він все ще стоїть однією ногою в Старому Завіті, а іншою намагається увійти в Новий Завіт.

Після цього визнання Петро піднявся на вершину всіх вис-ловлювань Нового Завіту і в ясності Святого Духа засвід-чив емблему християнської церкви. Не ділами, молитвами, правильною поведінкою, милостинею, паломництвом, обрізанням чи обрядами, а лише благодаттю Крові Ісуса Христа і Його вірним заступництвом ми знаходимо право нашого виправдання перед Богом і отримуємо силу, яка спонукає нас здійснювати неможливе – любити ворогів, освячуючись для служіння Богові. Більше того, ми не віри-мо, що будемо судимі в останній день за своїми ділами, бо інакше нас чекає загибель. Але ми повністю покладаємо свою надію на благодать. Наше минуле, теперішнє і май-бутнє пов'язане лише з благодаттю прощення, благодаттю зміцнення і благодаттю досконалості. Тому ми радісно свід-чимо, кажучи «І з Його повноти всі ми прийняли, і благодать на благодать».

Після цього свідчення Петра, яким керував Святий Дух, жоден з братів-фарисеїв не наважився вимовити жодного слова. Ніхто з них не хотів бути спокусником Бога, і ніхто з них не наважився залишити благодать і прийняти Закон як основу майбутнього спасіння.

Варнава, а за ним і Павло, ще раз свідчили про подробиці тріумфальної ходи Христа в Малій Азії, про те, як Він підтвердив Свою спасительну волю чудесними знамення-ми і чудесами. Павло був стриманий на цій зустрічі, і він відкрив дорогу преподобному Варнаві в цьому середовищі, щоб розповісти їм про їхню місіонерську подорож. Цим свідченням Варнава віддав останнє служіння любові Павлу і Церкві, з'єднав їх разом, щоб не було двох окремих Цер-ков – однієї християнської юдейської, а іншої язичницької.

Воскреслий з мертвих Христос Духом Своїм скеровував апостолів, щоб вони сміливо йшли вперед. Оскільки їхній розум не міг вмістити тлумачення Закону та узгодити супе-речливі думки, Він зробив їхнє сумління та їхній досвід у Святому Дусі мірилом їхнього рішення. Апостоли не за-кам'яніли серцем проти голосу Святого Духа, але підкори-лися вказівкам Нового Завіту і повністю поклали свою надію на благодать.

МОЛИТВА: Господи Ісусе Христе, дякуємо Тобі за те, що Ти керував серцями апо-столів на цьому важливому соборі і поставив емблему Євангелія як світло на світильнику Твоєї Церкви. Допоможи нам не відступати пе-ред юдейським законом і не виправдовуватися самим собою, але йти через довіру до Твоєї Крові до престолу благодаті в судний день, бо Твій Дух свідчить нашому духові, що ми є дітьми Божими в ім'я Твоє.

ПИТАННЯ :

73. Яке твердження Петра було темою його проповіді? Чому християнсь-ка церква вважала його основою спасіння?

ПРИМІТКА: Слід зазначити, що це висловлювання апостола Петра є однією з вершин у розвитку книги Діянь Апостолів. Це, по суті, її духовний центр. Більше того, він знаходиться в її се-редині, щодо загальної кількості слів до нього, оскільки кіль-кість слів до нього є такою ж, як і після нього в цій важливій книзі. Цей вірш є водночас останньою заявою Петра в книзі Діянь Апостолів, а також підсумком і вінцем його проповіді. Відтепер Лука взагалі нічого не згадує про прогулянку Пет-ра під час його подорожі, бо він завершив своє служіння як церковний служитель і остаточно виголосив Євангеліє бла-годаті як основу істинного спасіння.

Mobile device - Print - Top