Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

2. Симон-чаклун і діяння Петра та Івана в Самарії (Дії 8:9-25)

---

ДІЇ 8:14-25
14. Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Бо-же Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. 15. А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, 16. бо ще ні на одно-го з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім’я Господа Ісуса. 17. Тоді на них руки поклали, і прий-няли вони Духа Святого! 18. Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух по-дається, то приніс він їм гроші, 19. і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одер-жав би Духа Святого! 20. Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! 21. У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. 22. Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! 23. Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди. 24. А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Гос-пода, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви го-ворили... 25. А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єван-гелію в багатьох самарійських оселях.

Члени єрусалимської церкви дуже зраділи, коли почули, що Самарія прийняла Слово Боже. Охрестилися не лише окремі люди, але й багато натовпів по всьому регіону. Так Бог Царства був поширений серед самарянської релігії, яка була сумішшю залишків різних релігій.

Ті, хто був відзначений роздумами серед апостолів, сказа-ли: «Дослідімо ці народи, щоб побачити, якого вони духу! Ми вже навчали самарян, коли вони не пустили Ісуса через свою країну, і тоді Іван та його супутники розгнівалися і просили Господа, щоб Він зіслав вогонь з неба, щоб знищи-ти непокірних у тих селах, але Ісус встромив їм палицю в серце і запитав їх: «Хіба ви не знаєте, якого ви духу?» Про-те тепер Петро та Іван пішли дивитися на нове відроджен-ня, щоб своїми служіннями принести ще більше радості віруючим.

Коли два апостоли прийшли в Самарію, вони відразу помітили, що, незважаючи на видимий ентузіазм і віру че-рез чудеса, не вистачало найголовнішого – внутрішньої зміни людини, її звільнення від диявольських впливів і на-повнення Святим Духом. Натовп увірував в Ісуса, але, незважаючи на свою віру і хрещення водою в Його ім'я, во-ни не отримали хрещення Святим Духом.

Мусимо визнати, навіть якщо ми цього не хочемо, що віра більшості християн – це лише розумова віра. Коротко кажу-чи, вони прийняли водне хрещення, підкорилися священ-ним обрядам, побажали Господніх чудес і керівництва, але насправді не отримали. Їхні серця все ще зв'язані кайдана-ми злих духів, і вони керуються думками, які є залишками старих доктрин. Гріх володіє їхніми тілами, а сила Божа не з'являється в них через смирення, любов, жертви і са-мозречення.

Як окремі особи, так і церкви, ми повинні дослідити себе у світлі Євангелія: Чи ми є спільнотою тих, хто лише вірить у християнську віру? Чи ми святі, сповнені духом любові, мертві для себе і живі для Бога? Не думай, що розуміння Христа, знання віри і дотримання церковної традиції врятує тебе, бо без Божого життя, яке сходить від Святого Духа, ти залишаєшся духовно мертвим, незважаючи на свої релігійні думки і сліпий фанатизм. Чи справді ти отримав дар Святого Духа? Христос простив нам наші гріхи на хресті, щоб ми отримали обітницю Його Отця, і щоб Його сила, життя, радість і праведність увійшли в наші тлінні тіла. Не задовольняйся своєю побожністю і не плекай релігійних фантазій, але покайся і навернися. Наполегливо просіть Христа, щоб Він сповнив вас Своїм Святим Духом, щоб ви побачили свою нечестивість і відкинули своє гріховне «я». Тоді Христос створить у вас нове творіння, сповнене вічного життя.

Дорогий брате, пильнуй, щоб не бути подібним до Симона-чаклуна, який був духом сатани в християнській церкві. Він бачив силу Божу, яка виходила від апостолів, жадав її і хотів, щоб вони передали йому цю силу, щоб він дарував її іншим. Якби це сталося, він став би могутнішим за Пилипа, і тоді люди залишили б цього діяльного диякона і звернули-ся б до старого чаклуна Симона.

Це означає, що людина, незважаючи на хрещення і ли-цемірне покаяння, може залишатися гордим дияволом, жадібним до влади і пихатим, якщо вона не звільниться в глибині душі від своїх гріхів мечем Божого Слова. Наше спасіння означає визволення від злих авторитетів. Це не тільки релігійне почуття і розумове сприйняття.

Диявольська сутність Симона незабаром виявилася в його довірі до грошей, бо він думав, що за гроші можна купити владу покладання рук. Він так і не зрозумів суті християнсь-кої думки про безоплатну жертву Христа на хресті. Немож-ливо отримати Божу благодать ні грошима, ні добрими справами, ні будь-якими людськими пожертвами, бо наш Бог не лихвар, а милосердний Отець, який дарує безконеч-но. Хто робить з Люблячого Бога торговця, той негайно по-трапляє до пекла, воістину злого притулку!

Петро одразу ж сказав лицемірові: «Іди до пекла разом із своїми грошима. Геть із собою, сповненим егоїзму, жадоби влади, пихи і брехні. Ти не народжений від Духа Божого. Ти син диявола. Хоча ти сповідуєш віру в Христа і охрещений, але ти не є учасником Бога Царства. Твої шляхи, як і раніше, криві. Тому ти заплутаний, зіпсований, злий і нече-стивий, бо мислиш по-людськи, а не в просвіті Святого Ду-ха. Ти, убогий, думаєш, що все можна отримати за гроші. Ти спокушаєш навіть Бога, щоб отримати благодать Його Духа за твої гроші. Негайно покайся у своїй гордості та уявній зажерливості. Зламайся над своїм беззаконням і зміни хід свого життя. Покайся у своїх гріхах зі сльозами перед Бо-гом, благаючи Його простити тобі твоє зло і звільнити тебе від твоїх злих пут. Ти відкрив своє серце згубній небезпеці, тому відкинь її негайно і попроси у Бога прощення, щоб Він простив тебе. Він не простить тобі, якщо ти не відділишся повністю і свідомо від свого гріха і не відкинеш його по-вністю. Тоді ти спасешся і отримаєш прощення, пригото-ване для тих, хто кається.

Якщо ти не покаєшся і не навернешся, то залишишся не-безпечним у своїй церкві, отруюючи багатьох своїми коли-ваннями між Богом і сатаною, і зв'язуючи своїх товаришів узами несправедливості, ставши дверима, що ведуть у пекло, а не на небо. Твої слова розбещують людей і нікого не спасають.

На жаль, Симон-чаклун не покаявся щиро. Він не впав на коліна перед апостолами і не визнав свій гріх, а злякався духовної загрози в словах апостола Петра. Святий Дух не спричинив негайної смерті чаклуна, як це сталося з Ананією та Сапфірою в Єрусалимі, бо Симон не народився з мерт-вих і не прийняв Святого Духа, а тому можливість покаяння для нього була ще відкрита.

З історії церкви ми дізнаємося, що лицемірний чаклун не навернувся, але породив єресь, яка проголосила його бо-гом і дозволила всі сексуальні збочення, і нечисту прости-туцію, бо там, де в релігійному піднесенні і релігійному ен-тузіазмі з'являється дух сатани, там незабаром з'являються і збочення щодо грошей і сексу. Тому будьте надзвичайно обережні! Відокремлюйте себе від усіх ентузіастичних релігійних рухів. Покайтеся до Христової убогості та вдово-лення. Виберіть чистоту Святого Духа і ходіть у стриманості Його силою.

Апостоли побачили, що багато самарян щиро покаялися і навернулися через Святого Духа. Апостоли не проповіду-вали поверхнево і без ентузіазму, але наполягали на очи-щенні сердець і наголошували на справжньому відрод-женні, бо без другого народження ніхто не може бути до-пущений до Божого Царства.

Дорогий брате, просимо тебе відкритися Духу Божому і по-просити Його сьогодні засудити твої гріхи, умертвити їх, пе-ремогти, освятити тебе вірою в Кров Христову і наповнити Собою. Не залишайся посеред дороги, щоб не завдати шкоди багатьом.

МОЛИТВА: Святий Господи, не погуби мене, але очисти мене від усіх моїх гріхів Кров'ю Христа! Нехай Твій Святий Дух розтрощить у мені всяку гор-диню, нечистоту, жадобу влади і лицемірство, щоб я звільнився від свого его і всіх злих духів і відродився в Христі, Творцеві і Завершите-леві нашої віри.

3. Навернення і хрещення ефіопського скарбника (Дії 8:26-40)

---

ДІЇ 8:26-40
26. А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона. 27. І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарба-ми, що до Єрусалиму прибув поклонитись, 28. вер-тався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. 29. А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу. 30. Пилип же підбіг і почув, що той чи-тає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти чи-таєш? 31. А той відказав: Як же можу, як ніхто не напу-тить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. 32. А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! 33. У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається... 34. Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про ін-шого кого? 35. А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. 36. І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? 37. А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Хри-стос то Син Божий! 38. І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. 39. А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. 40. А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.

Живий Христос через ангела вирвав диякона Пилипа з роз-квіту його служіння в регіоні Наблуса і наказав йому вийти на спекотну дорогу через пустелю, де не жила жодна люди-на і жодна тварина. Серце проповідника могло не послуха-тися, але він відрікся від себе, встав і послухався Господа. Цим послухом він примножив перемогу Христа і здобув цілу країну для проповіді Євангелія.

З Ефіопії до Єрусалиму прибув багатий чоловік, який зай-мав провідну посаду скарбника при дворі Кандаки, цариці ефіопів. Ймовірно, він дещо чув про одноосібність Бога та Його Закон від юдейських місіонерів, які жили на острові Елефантина, посеред Нілу. Всі люди прагнуть Бога. Але ті, хто має високу свідомість, шукають у всіх релігіях і культу-рах особистої зустрічі з істинним Богом.

Цей старшина, євнух, який був довіреним радником своєї цариці, вирушив до далекої святої землі, щоб отримати Бо-же благословення для себе і для всієї своєї країни. В Єру-салимі він поклонився Господу, але його серце залишилося порожнім. Євнухам не дозволялося входити в зал по-клоніння всередині храму, тому він купив у одного з книж-ників за високу ціну сувій з Книгою пророка Ісаї, знайдений не так давно в печерах Кумрану. Ми не знаємо, чи той скар-бник читав книгу на івриті, чи купив її грецький переклад. Так чи інакше, він зміг прочитати її і побажав наповнити своє серце духом Старого Завіту, щоб повернутися додому з новими думками і силами. Насправді, він отримав вели-кий скарб у свої руки.

Коли читач дійшов до пророцтв про Христа, які описують Його як лагідного Агнця Божого, Святий Дух направив ди-якона Пилипа підійти до цього язичника, який шукав Бога, і вкласти в його уста мудре запитання, яке викликало багато запитань у тих, хто прагне Бога: «Чи розумієш ти, що чи-таєш?» Слава Богу! Шляхетний скарбник не загордився. Він не сказав: «Я добре знаю зміст Святого Письма і все розумію», але скромно визнав свою неміч і через смирення здобув Божу мудрість. Горе тому, хто думає, що він все знає і все може, бо його серце і голова залишаються закри-тими для Євангелія.

Тоді Пилип у довгій розмові показав йому, що Ісус – це Аг-нець Божий, який зі смиренням і любов'ю взяв на Себе гріхи світу і гнів Божий, коли був повішений на хресті, і врятував усіх людей, навіть євнуха та його народ. Віра в розп'ятого Ісуса прояснює в сумлінні минулі гріхи і відкри-ває серце віруючої людини для життя Божого в теперішнь-ому і майбутньому. Пилип спрямував спраглого слухача на шлях життя через Агнця Божого та унікальний хрест.

Дух Святий підтвердив цю близьку розмову, бо цей шукач Бога почув, зрозумів, увірував, вирішив негайно повністю віддати своє життя Христу, прийняти Його як Господа і Відкупителя, і попросив хрещення, коли побачив під час своєї довгої подорожі воду в пустелі.

Можливо, Пилип не поспішав охрестити його після свого досвіду в Самарії. Він оголосив тому, хто просив про хре-щення, основні умови, за яких він міг би отримати привілей хрещення: «Якщо віруєш усім серцем своїм, можеш охре-ститися». Будь уважним усім серцем, а не тільки думкою, розумом, почуттям чи волею. Чи ти повністю відкрив своє серце Христу і уклав з Ним угоду про вічне життя? Дух Бо-жий не живе в серці, яке наполовину повернуте до Ісуса, а інша половина залишається спрямованою до світу. Вибери Ісуса повністю, щоб Він прийняв тебе назавжди.

Скарбник прийняв рішення і наполіг на тому, щоб охре-ститися. Він склав іспит і підсумував свою віру в Ісуса од-ним твердженням: «Я вірю, що Ісус Христос є Син Божий». Цим твердженням він засвідчив, що зрозумів таємницю Святої Трійці, став співучасником Христового відкуплення, повірив у Боже батьківство і став учасником вічного життя. Це сповідання – не порожня доктрина. Воно сильніше за всі атомні бомби світу. Глибоко проникни в значення цього свідчення, щоб стати Божою дитиною, бо вічний Бог є нашим Отцем через свого Сина Ісуса.

Коли Пилип охрестив розкаяного віруючого, Святий Дух відділив його від новонаверненого, щоб він більше не приєднувався до проповідника, а тримався тільки Ісуса. Стан цього скарбника відрізняється від стану Симона-чаклуна, який тримався поруч з Пилипом, але не був відда-ний Христу. Що ж до новохрещеного скарбника, то він по-вернувся додому, молячись, прославляючи і поклоняючись Богові. Він зустрівся з Всевишнім не в Єрусалимі, а в пу-стелі, бо вірно увійшов у простори Христові. Господь Бог не відкинув ефіопського євнуха, як це робили юдеї, але прий-няв його, обійняв і подбав про нього.

Святий Дух підштовхнув Пилипа до прибережних міст Па-лестини, з півдня до гори Кармель, де Пилип наповнив усі місця ім'ям Ісуса і приготував дорогу своєму Господу.

МОЛИТВА: Святий Господи, дякуємо Тобі за те, що Твій слуга Пилип послухався Твого наказу, проповідував ефіопському скарбникові силою Твого Духа і переніс його від смерті до життя через віру в Твого розп'ятого Сина. Веди нас Духом Твоїм Святим, щоб ми знайшли всіх людей, які шука-ють Тебе, і намалювали перед їхніми очима розп'ятого Сина Твого у відповідь на їхні запитання, щоб вони могли жити.

ПИТАННЯ:

45. Яку добру новину Пилип пояснив ефіопському міністрові?

Mobile device - Print - Top