Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

1. Павло прибуває до Єрусалиму і розповідає братам про своє служіння (Дії 21:15-20)

---

ДІЇ 21:15-20
15 Після тих днів ми зібралися й вирушили до Єрусалима. 16. Разом із нами пішли й учні з Кесарії, які провели нас до Мнасона з Кіпру, давнього учня, у якого ми залишилися. 17. Коли ми прийшли до Єрусалима, брати з радістю прийняли нас. 18. Наступного ж дня Павло разом із нами пішов до Якова. Туди прийшли й всі старійшини. 19. Привітавши їх, Павло докладно розповів, що зробив Бог серед язичників через його служіння. 20. Вони послухали його та прославили Бога. Потім сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв увірувало, і всі вони ревно ставляться до Закону.

Страждальці поспішили з прибережних полів на висоти єрусалимських гір і заночували у кіпріота на ім'я Мнасон, ймовірно, друга Варнави і раннього члена спільноти святих, який з великим бажанням очікував пришестя свого Господа. Від цього чоловіка Лука почув багато подробиць про чудеса Святого Духа з часу заснування Церкви.

Нарешті тріумфальна процесія Христа прибула до славного Єрусалиму, де вони провели ніч серед братів і друзів, які раділи ділам живого Господа в усьому світі. Вони прославляли Його за те, що Він завоював багато народів, зробивши їх членами Своєї Церкви. Крило, яке підтримувало проповідь язичникам, не відійшло від Єрусалимської церкви, але його людей було небагато в порівнянні з крилом законників, яке було сповнене хибного ентузіазму до Закону.

Наступного дня Павло з товариством пішов до Якова, брата Ісуса, та єрусалимських церковних старійшин. Ми не знаємо, чи були Петро та Іван в той час в Єрусалимі. Молитва Якова, який молився за закон, здалася церкві сміливою. Лука супроводжував Павла в той час разом з товариством, яке представляло всі європейські та азійські церкви. Вони разом принесли щедрі пожертви, які зібрали у своїх церквах, як дар неспокійному церковному Єрусалиму. Яке дивовижне явище! Лука не пише жодного слова про передачу цієї пожертви, бо вважав гроші другорядною річчю, про яку не варто згадувати. Люди були важливіші за гроші. Віруючі язичники, в яких жив Святий Дух, були найдивовижнішим чудом. Жертва їхньої любові стала запорукою перемоги Христа в них.

У присутності цих свідків язичників Павло розповідав про діла Христові у Филипах, Солуні, Верії, Солуні, Троаді, Ефесі та інших містах. Він звеличував силу Воскреслого з мертвих, який зробив грішників святими, а тих, хто не був Його народом, – Своїм народом. Законовчителі могли бути тільки згодні з цим спасінням світу, бо теперішні брати були відчутним доказом діючої сили Христа серед поган.

2. Прийняття Павлом обрізання за Законом (Дії 21:20-26)

---

ДІЇ 21:20b-26
20b. Вони послухали його та прославили Бога. Потім сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв увірувало, і всі вони ревно ставляться до Закону. 21. Вони чули про тебе, що ти навчаєш юдеїв, які живуть між язичниками, відступити від Закону Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали своїх дітей і не дотримувалися звичаїв. 22. Що ж тепер робити? Вони, безумовно, почують, що ти прийшов. 23. Тому зроби, що ми тобі кажемо: серед нас є четверо чоловіків, які пов’язані обітницею. 24. Візьми їх, очисться разом із ними й заплати за них, щоб вони поголили собі голови. Тоді всі дізнаються: те, що сказано про тебе, – неправда, а, навпаки, ти дотримуєшся Закону. 25. А щодо язичників, які увірували, то ми написали їм про наше рішення: вони повинні утримуватися від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти». 26. Наступного дня Павло взяв тих людей і разом із ними виконав вимоги очищення. Потім увійшов у Храм і оголосив, що після закінчення днів очищення за кожного з них буде принесено жертву.

Радість сповнених задоволення сердець не була зрозумілою у святій церкві, бо турботи про Закон зв'язали їх. Правда, вони називали Павла братом у Христі і вважали його сином Бога Отця, але водночас вони думали про тисячі християн юдейського походження, які були юдеями і християнами водночас. Вони не прийшли до свободи від Закону і залишилися пов'язаними буквальним одкровенням Старого Завіту, не визнаючи великого натхнення Святого Духа в Новому Завіті. У той час в Єрусалимі панували націонал-революційні екстремісти, які в 70 році н.е. розпалили полум'яну революцію, що призвела до руйнування святого міста і великого храму. Невдовзі після зустрічі Павла з Яковом ці ревні революціонери побили брата Господнього камінням до смерті. Яків вже відчував небезпеку і наслідки цих подій. Це показує нам, чому він просив Павла дотримуватися закону, намагаючись вберегти його від підозр і агресії.

Багато років тому, коли Павло перебував у Малій Азії та Греції, поширилися неправдиві чутки, що Павло підбурював юдеїв відступити від Божого заповіту і не обрізати своїх синів. Такі повідомлення були брехнею і нісенітницею, бо Павло власноруч обрізав Тимофія, щоб догодити юдеям. Яків та старші в Єрусалимі знали, що ці повідомлення про Павла містять перебільшені звинувачення, і не вірили їм. Однак вони також знали, що багато християн єврейського походження не розуміли сенсу, якого Павло торкався і про який писав у своїх знаменитих посланнях. Тому церква в Єрусалимі занепокоїлася (Рим. 5:20; 7:6; Гал. 5:4). Ті віруючі не визнавали духовної свободи від Закону. Вони вважали діла Закону важливішими за праведність по вірі й не переконалися, що праведність Христа спричиняє діла любові.

На цій зустрічі Яків не просив обговорювати ці принципи, бо вони були повністю вирішені на соборі апостолів, згаданому в 15-му розділі. Таким чином, Яків, хоробрий представник Церкви, довів перед представниками поганських церков, що вони вільні від Закону, за винятком деяких положень любові, яким вони повинні підкорятися, щоб зберегти продовження спільноти між євреями та язичниками. Отже, праведність по благодаті залишилася непорушним фундаментом церкви і досі є серцем і глибокою таємницею Євангелія. Однак Яків попросив Павла засвідчити перед наверненими юдеями, що, незважаючи на численні звинувачення, він все ще залишається досконалим, первісним юдеєм, який живе в порядку і дотримується Закону через любов до своїх співвітчизників і заповіту з Богом. Апостол перемагав зсередини звичаєве розуміння закону. Він не потребував його для свого виправдання і освячення, бо все спасіння є даром Божим. Але він підкорився закону, щоб навернути юдеїв до Христа, згідно з його словами, що для юдеїв він став юдеєм, а для язичників – язичником, щоб навернути декого з юдеїв та язичників до свого великого Господа. Варто згадати, що в Посланні до Римлян Павло чітко писав, що Закон сам по собі добрий і святий, але люди грішні і не здатні дотримуватися його власними силами (Рим. 3:31; 7:12).

Павло погодився на пропозицію Якова постригтися на знак покаяння і очиститися сім днів і сім ночей, щоб поклонятися Господу. Ця підготовка включала окроплення водою освячення на третій і сьомий день.

МОЛИТВА: Господи Ісусе Христе, Ти був членом Старого Завіту. Ти зберіг і завершив Закон і дав нам Новий Заповіт з його свободою, силою і любов'ю. Ми дякуємо Тобі за Твою благодать і просимо Тебе за всіх людей, щоб Ти звільнив їх від духу закону і утвердив у силі Твоєї твердої праведності.

ПИТАННЯ:

105. Чому Яків попросив Павла очиститися для поклоніння в храмі?

Mobile device - Print - Top