Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

9. Початок проповіді серед язичників через навернення сотника Корнилія (Дії 10:1-11:18)

---

ДІЇ 10:17-33
17. Петро був збентежений, міркуючи, що б усе це мог-ло означати. Аж ось надійшли люди, яких послав Кор-нилій, й тепер вже стояли біля воріт. 18. Прибульці го-лосно запитали, чи гостює тут чоловік на ймення Си-мон, якого ще називають Петро. 19. Тим часом Петро все ще розмірковував про з’яву, яку він бачив. І тут Дух Святий сказав йому: «Послухай! Троє чоловіків шука-ють тебе. 20. Вставай і зійди вниз, й рушай з ними без зволікань, бо то Я послав їх». 21. Петро зійшов униз і сказав прибульцям: «Я саме той, кого ви шукаєте. Що привело вас?» 22. Вони відповіли: «Нас послав сотник Корнилій. Він чоловік праведний і богобійний. Весь люд юдейський його поважає. Ангел святий звелів йо-му запросити тебе до його оселі й послухати твоє сло-во». 23. Петро запросив їх зайти й відпочити. Наступ-ного дня він зібрався й вирушив. Разом з ними пішло й кілька віруючих з Йоппії. 24. Наступного дня вони при-були до Кесарії. Покликавши своїх родичів і найближ-чих друзів, Корнилій чекав на їхній прихід. 25. Коли Петро ввійшов, Корнилій зустрів його, впав на коліна й поклонився йому. 26. Але Петро підвів його й промо-вив: «Підведися! Я така ж сама людина, як і ти». 27. Мо-вивши так, Петро зайшов у дім і побачив, що там зібра-лося багато народу. 28. Він сказав їм: «Ви знаєте, що Закон забороняє юдеям мати справу з чужоземцями або приходити до них у гості. Але Бог навчив мене, що не можна жодну людину вважати поганою чи нечи-стою. 29. Тож коли Корнилій запросив мене, я прийшов без будь-яких заперечень. Через те я питаю: навіщо ви посилали по мене?» 30. Корнилій відповів: «Чотири дні тому в такий самий час, о третій пополудні, я молився в своєму домі. Аж раптом переді мною виник чоловік у сяйливому вбранні. 31. Він сказав: «Корнилію, твоя молитва почута, Бог пам’ятає про твої дарунки бідним. 32. Пошли людей до Йоппії і запроси Симона, якого ще звати Петром, прийти до тебе. Він зупинився в домі Симона-кожум’яки біля моря». 33. Отож я відразу по-слав по тебе. І ти був такий люб’язний, що погодився прийти. Всі ми тут зараз перед Богом, щоб почути, що Господь велів тобі сказати нам».

Бог навряд чи був би філософом, який в'яже фальшиві думки, далекі від істини. Коли Бог розмовляв з Петром у йо-го трансі, слуги Корнилія, сотника, прямували до нього. Во-ни шукали дім Симона, кожевника, і швидко знайшли його, орієнтуючись на неприємний запах шкіри. Тоді вони попро-сили його гостя Петра, Божого чоловіка.

Петро все ще роздумував над значенням видіння, яке він не міг чітко зрозуміти. Протираючи очі, він почув, що воїни кличуть його з дороги, і злякався. Коли він перебував у небесних хвилях, то раптом побачив перед собою воїнів, які, як він спочатку подумав, прийшли забрати його до в'яз-ниці. Але Дух Святий підштовхнув найвідважнішого з апо-столів і сказав йому: «Розплющ очі і побачиш, як Боже видіння здійсниться у видимій реальності. Бог з тим нечи-стим народом, і не думайте, що ваш переступ проти Закону – проти Бога. Ось, Я посилаю вас до поган. Не вважайте їх нечистими, бо Я люблю їх і очистив їх.

Петро не втік від воїнів, але послухався Божого голосу і підійшов до римських воїнів без тривоги і страху. Він пред-ставився їм і запитав про причину їхнього приходу. Вони розповіли йому, що світлий ангел з'явився Корнилію, вір-ному офіцеру, який роздає милостиню старозавітним по-божним, і наказав йому попросити Петра прийти до нього додому, щоб він міг почути від нього божественні слова.

Почувши це, Петро запросив їх у дім, незважаючи на забо-рону закону, і залишив їх на цілу ніч, а сам, ставши на коліна, молився до Бога, просячи Його керівництва, бо не знав, чого хоче від нього Христос, не знав, що має сказати Корнилію, язичнику, які слова він має сказати. Він лише зрозумів, що Бог порушив законні заборони через видіння, яке повторилося тричі. Як Корнилій слухняно підкорився Божому керівництву, так і Петро підкорився керівництву Святого Духа, незважаючи на почуття свого сумління, яке було зв'язане традиціями Закону.

Наступного ранку він вирушив уздовж палестинського уз-бережжя з півдня на схід, де знаходилася Кесарія. Петро попросив деяких братів супроводжувати його як свідків, бо відчував початок чогось незбагненного. Апостол не бажав переживати ці божественні істини лише наодинці, але шу-кав свідків, які могли б потім відверто пояснити Христові задуми.

Після одноденного переходу процесія досягла місця при-значення в Кесарії наступного ранку. Офіцер вирахував очікувану дату прибуття Петра, бо був переконаний, що апостол неодмінно відразу послухається голосу Христа. Тому він запросив своїх родичів і друзів, які прийшли в по-вному вбранні, і разом з ним сиділи в молитві та в очіку-ванні великої події.

Коли Петро підійшов до будинку офіцера, Корнилій побачив у ньому не світлого ангела, не геніального філософа, не пророка з німбом навколо голови, а простого рибалку. Незважаючи на це, офіцер прийшов до нього і поклонився йому, знаючи, що Бог вимагає від нього повного підпоряд-кування. Поклоніння Корнилія Петру було вираженням його глибокої поваги до Бога в посланці, який прийшов до нього.

Але Петро припинив усі почесті, які йому віддавали, і ска-зав: «Встань!» Перше слово, яке він сказав офіцерові, бу-ло: «Встань швидко, я не бог, а лише така ж людина, як і ти». Це принцип для кожного посланця Христа, кожного єпископа і папи: ніхто не гідний поклоніння, бо всі ми – виправдані грішні люди. Петро не забув свого минулого грубого, заперечуючого, лайливого, брехливого рибалки. Але Господь змилосердився над ним і доручив йому про-мовляти до народу і найвищої ради. Тепер він посилає їх у такому вигляді проповідувати язичникам. Він зупинив Кор-нилія, щоб той не обожестлював і не вшанувував його, і вони обоє, поговоривши, увійшли в дім, де народ очікував божественного чуда від руки апостола. У кімнаті була вели-ка кількість людей, що юрмилися там. Всі вони були язични-ками, яких юдеї зневажали.

Петро подолав у собі почуття ненависті до присутніх і спо-чатку пояснив їм, що юдейський закон забороняє єврею спілкуватися з людьми іншого народу або відвідувати їх, але він отримав від Бога нову заповідь, щоб не вважати жодну людину нечистою або простолюдином. Петро все ще не знав, що він повинен говорити або робити, навіть коли приєднався до цих людей і сів з ними, бо думка проповіду-вати язичникам була неможливою і чужою для християн єврейського походження. Він запитав присутніх, чого вони хочуть від нього, і вони також були здивовані, бо Божий чо-ловік шукав їхньої поради. Тоді втрутився Корнилій. Він пе-реповів їм свою історію з ангелом, що сталася чотири дні тому, і додав велику заяву: «Тепер ми присутні перед Бо-гом, щоб почути об'явлення саме так, як воно було дане вам Богом».

Це те саме питання, з яким стикаються ваші студенти, сусіди та друзі: Яке ваше свідчення? Яке ваше знання про Бога? Чи маєте ви що сказати? Чи ти мовчиш, як риба? Чи пережив ти щось про Бога? Тоді говори і не мовчи.

МОЛИТВА: Господи Ісусе Христе, наші серця повільні на розуміння, а розум упер-тий і неосвічений. Відкрий наші очі, щоб ми бачили кожну людину, яка прагне свідчення про Твоє спасіння. Навчи нас негайно слухатися керівництва Твого Святого Духа, щоб ми знаходили спраглих правед-ності та наповнювали їх Твоїм спасінням.

ПИТАННЯ :

54. Чому офіцер Корнилій поклонявся рибалці Петру? Чому Петро зупинив його від такого прославлення?

Mobile device - Print - Top