Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

1. Мир, надія і любов живуть у віруючому (Римлян 5:1-5)

---

РИМЛЯН 5:1-2
1. Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, 2. через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося надією на Божу славу.

Природна людина живе в суперечці з Богом. Всі люди переступають проти Святого Бога, оскільки наші гріхи вважаються переступом. Тому гнів Божий відкривається на всяку нечестивість і неправду людську.

Тепер, коли Христос помер на хресті і примирив людей з Господом, ми вступили в епоху миру, бо Син взяв на Себе гріх, що нас роз'єднує, і всім людям з'явилася рятівна Божа благодать. Яке велике благословення, полегшення і спокій у тих, хто вірує в Бога через Христа, Спасителя! Немає миру для злих і немає спокою для душ, окрім як через віру в Розп'ятого.

Христос очистив і освятив нас, щоб кожен віруючий у новому завіті міг прийняти великий привілей, який у старому завіті був наданий лише первосвященикові, який раз на рік входив у Святеє Святих, щоб спокутувати за синів Ізраїля всі їхні гріхи. Однак у момент смерті Христа завіса перед Святим Святих була розірвана надвоє, а тому ми отримали право стояти перед Святим, який запрошує всіх довірливо прийти до нього і побачити, що він не страшний, не руйнівник і не далекий від нас, а Отець і Спаситель, сповнений любові і милосердя. Він очікує наших молитов, відповідає на наші благання і використовує нас для поширення Євангелія свого Сина, щоб благословення хресної жертви було принесено всім, хто шукає спокою для своєї душі.

Коли Христос воскрес із мертвих, він багато разів привітався зі своїми учнями, кажучи їм: «Мир вам!», що означає дві речі:

1. Бог простив тобі всі твої гріхи заради страждань Ісуса Христа.
2. Тоді встаньте, ідіть і проповідуйте Євангеліє, бо Ісус починає вам наказувати: «Як Отець послав Мене, так і Я вас посилаю». Той, хто вірить в Ісуса, отримує мир не тільки для себе, але й для того, щоб належати до миротворців, яких Христос ратифікував, і які називаються дітьми Божими.

Окрім миру в серці, який походить від виправдання, нашого допуску до престолу Святого Бога та нашого доручення поширювати благодать, Павло підтверджує нам, що ми маємо надію, яка перевершує будь-яке розуміння: Бог створив нас на Свій образ, але через наші гріхи ми втратили дану нам славу. Тепер, коли надія оселилася в наших серцях через Святого Духа, Бог повертає нам ту саму славу, яку Він має і яка сяє від Його Сина. Чи пишаєшся ти Божою славою? Чи вхопився ти за надію, що відкрилася перед тобою? Наше майбутнє – це не просто думка, припущення чи бажання; воно здійснилося завдяки силі Святого Духа в нас, який є запорукою слави, що має об'явитися в нас.

РИМЛЯН 5:3-5
3. І не лише нею, а й хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, 4. а терпеливість – досвід, а досвід – надію. 5. Надія ж не засоромлює, адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа.

Ми живемо не на небі, а на землі. Як Ісус пройшов через усілякі страждання і переслідування, так і ми, зі зростаючою вірою і духовними плодами, будемо переживати напади людей, хвороби і диявольські підступи. Однак Павло не писав про ці істини зі сльозами і стогоном, а говорив: «Ми також хвалимося в наших скорботах, бо вони є свідченням нашого слідування за Христом». Коли ми йдемо за Ним у Його скорботах, ми також підемо за Ним до слави. Тому робіть все без нарікань, бо Господь ваш живий і ніщо не може статися без Його дозволу.

Несення земних тягарів веде нас до зречення егоїзму, умертвіння чутливості, очищення намірів і підкорення волі лідерства Ісуса. Тоді в нас зростає терпеливість, і ми з надією простягаємо руки до Ісуса і Його втручання. У школі страждань ми вчимося відвертатися від своєї неспроможності, переконуючись, як Авраам, що Бог здобуває перемогу, незважаючи на наші невдачі.

Однак ми маємо привілей у цій боротьбі за віру перед Авраамом, бо в епоху благодаті сама Божа любов вилилася в центр життя наших сердець через Святого Духа, істинного Бога, який був даний нам. Цей вірш 5-го розділу настільки великий і прекрасний, що ми ледве можемо його вимовити. Завчіть цей вірш напам'ять, бо він є скарбом Біблії. Не людська любов чи милосердя вилилася в наші серця, а вічна, незаплямована, сильна Божа любов, яка є самим Богом. Вона не жила в наших серцях, але була вилита не через нашу доброту, а через те, що кров Христа очистила нас. Саме тому Святий Дух зміг оселитися в нас, зробивши з наших смертних тіл храм Божий. Ця небесна стихія є сутністю і святою Божою силою, яку Христос дарує кожному, хто вірить у Нього. Всі, хто приймає дух Божої любові, переживають друге народження, відродження і здійснення в собі вічного життя. Однак проживання Божого Духа в нас відбувається не тільки для встановлення нашого власного миру, але й для зміцнення нашого терпіння, щоб ми могли з радістю зносити тих, кому важко догодити, і любити наших ворогів на ділі, і щоб ми не зазнавали поразки у вирішенні проблем нашого життя. Христос не залишив нас сиротами, але дав нам Свою силу, Свою любов і гарантію слави, яка має об'явитися, і все це разом.

МОЛИТВА: Ми поклоняємося Тобі, Отче, Сину і Святий Дух, бо Ти не відкинув нас, смертних, бідних черв'яків, але вилив Свою святу любов у наші смертні тіла, щоб ми любили в силі Твого Духа і вірили, щоб наше життя стало прикладом Твого великого милосердя. Ми дякуємо Тобі, прославляємо Тебе і радіємо Твоїй присутності в наших серцях. Допоможи нам чинити згідно з Твоєю любов'ю.

ПИТАННЯ:

34. Як мир Божий реалізується в нашому житті?

Mobile device - Print - Top