Next Lesson

ВСТУП

Вступ до Послання до Римлян

Одним з найбільших дарів Господа Христа, воскреслого з мертвих, Своїй Церкві на всі часи є важливе послання, яким Він надихнув Павла, Свого посла, написати до римлян, що жили в римській столиці.

Причина і мета Послання

На той час апостол язичників завершив свою проповідь в Малій Асії та Грецьких регіонах під час трьох місіонерських подорожей, де заснував живі церкви у головних містах, утвердив віруючих у служінні любові та поставив пресвітерів, священиків та єпископів для членів церкви. Потім він побачив, що його служіння в східному басейні Середземномор'я завершено. Тож він вирушив на захід, щоб встановити Царство Христове у Фрації та Іспанії (Рим. 15:22-24).

Згідно з цими планами, він написав своє знамените Послання до членів церкви у Римі, щоб заохотити їхню довіру до нього, даючи їм зрозуміти, що він є апостолом Христа для всіх язичників, через ретельне, регулярне вивчення Євангелія, ввіреного в його руки. Він намагався торкнутися їхніх сердець, щоб вони взяли участь у його місіонерській подорожі на захід, як церква з Антиохії в Сирії підтримували його подорожі, проповіді та страждання своїми вірними молитвами. Тому Послання до Римлян містить попереднє дослідження, покликане «промити мізки» церкви, щоб утвердити її в істинній вірі та підготувати до проповіді світові через спільну участь у роботі.

Хто заснував церкву в Римі

Ні Павло, ні Петро, ні будь-який інший апостол, ні відомий старець не засновували римську церкву. Однак були деякі римські паломники, які з'явилися в святій землі в день П'ятидесятниці, де Христос вилив Святого Духа на молитви, що каялися, і їхні язики наповнилися великими справами Всемогутнього. Потім вони повернулися в метрополію і на своїх зустрічах свідчили про розп'ятого Всемогутнього. Вони розмовляли зі своїми друзями-юдеями та язичниками про Його спасіння, а в своїх домівках утворювали гуртки для вивчення старозавітних пророцтв про Христа.

Під час своїх подорожей Азією та Грецією апостол Павло неодноразово зустрічався з віруючими з Риму, особливо коли юдеї були вигнані з Риму за часів правління кесаря Клавдія, до 54 р. н.е. (Дії 18:2). Павло прагнув особисто познайомитися з римською церквою і передати їй дари Святого Духа, який діяв у ньому. Він не думав надовго затримуватися в столиці світу, бо знайшов там живу, незалежну церкву. Але він хотів продовжувати свій шлях у спілкуванні цих братів у Господі, щоб нести Євангеліє спасіння в закриті регіони.

Хто написав послання? Коли? І де?

Апостол Павло написав це послання в 58 р. н.е., перебуваючи в домі Гая в Коринті, в якому він підсумував свій духовний досвід і апостольське вчення. Ніхто інший не може написати так, як Павло в цьому посланні, бо живий, славний Христос особисто стояв на його шляху, коли він у своїй ревності до Закону прагнув перенести суворі гоніння на християн в Дамаску. І коли сяюче Божественне світло просвітило його, він пізнав велику істину, що зневажений Ісус з Назарету живий, і що Він є Господь слави, який не зотлів у гробі після розп'яття, але переміг смерть і воістину воскрес, показавши Себе Всемогутнім, який має владу над усім. Тоді Павло зрозумів, що Син Божий не засудив і не знищив свого гонителя, але змилосердився над ним і покликав його на місіонерську працю не через його власну гідність, а лише по благодаті. Тому ревний, побожний Павло був зломлений і засмучений. Він повірив у Божу благодать і суть нової праведності. Він більше не покладався на свої людські вчинки, згідно із Законом, але вирушив по всьому світу, як слуга божественної любові Христа, закликаючи всіх обманутих і зіпсованих прийняти примирення з Богом.

Які стилі виділяються в цьому посланні?

Павло хотів пояснити цю релігійну зміну кожному члену римської церкви. Але для цього він не писав книгу красивою, чистою мовою, не вдавався до довгих порівняльних міркувань, а говорив вільно і ясно, відповідаючи на запитання, які, як він очікував, йому поставлять юдеї та римляни. Павло диктував своє послання Терентію, своєму братові в Господі, уявляючи в душі адресатів, до яких він писав. Одного разу він звертався до новонавернених, вказуючи на їхню поверховість в очищувальній Божій святості. Потім він привертав зламаних до живої віри в повне виправдання в Христі, який є єдиною надією для людей. Іншим разом він потряс гордовитих законників, зламав їхню самоправедність, показавши їхню зіпсутість і повну неспроможність, і як вони в смиренній вірі посвячувалися на служіння Божій любові, в послуху Святому Духові. Відповідно, у своєму посланні апостол пов'язував ефективну проповідь зі звичайним, спокійним навчанням. Він звертався у своєму посланні не до певного суспільства, а до всіх слухачів: язичників і юдеїв, молодих і старих, освічених і неосвічених, невільників і вільних, чоловіків і жінок. Послання до Римлян до сьогоднішнього дня є головним учителем усього християнства, як засвідчив доктор Мартін Лютер у своєму виступі: «Ця книга є головною частиною Нового Завіту і найчистішим Євангелієм, яке заслуговує на те, щоб кожен християнин запам'ятав його і щодня приймав як духовний скарб для душі, тому що в цьому посланні ми в достатку знаходимо те, що повинен знати віруючий: Закон і Євангеліє, гріх і суд, благодать і віру, праведність і правду, Христа і Бога, добрі справи і любов, надію і хрест. Ми також знаємо, як поводитися з кожною людиною, якою б побожною чи грішною, сильною чи слабкою, доброзичливою чи недоброзичливою вона не була, а також як ставитися до самих себе. Тому я пропоную всім християнам вправлятися в цьому.

Дорогий брате, якщо ти прагнеш пильно вивчати і тренувати свою віру, то роздумуй над Посланням до Римлян і ретельно вивчай його, бо воно, як університет Божий, наповнене знанням, силою і духом. Тоді Христос визволить тебе від гордині та самовпевненості й утвердить у досконалій праведності, щоб ти став могутнім служителем у практиці Божої любові, зростаючи у вірі з кожним днем.

Аналіз Послання до Римлян

ЧАСТИНА 1 - БОЖА ПРАВЕДНІСТЬ ВИПРАВДОВУЄ НАС

ЧАСТИНА 2 - БОЖА ПРАВЕДНІСТЬ В ІСТОРІЇ

ЧАСТИНА 3 - БОЖА ПРАВЕДНІСТЬ НА ПРАКТИЦІ

Це нелегке для вивчення послання. Воно вимагає від вас ретельного вивчення, молитов і вдумливих роздумів, щоб ви могли насолодитися його благословеннями, щиро покаятися, оновити свій розум і побачити новий горизонт життя у Христі. Як це послання не принесло духовної млявості римлянам, а навпаки, підготувало їх до праці проповіді в їхньому оточенні та в інших країнах, так і Христос запрошує вас наповнитися Його благодаттю, щоб Він послав вас разом з вашими праведними братами до людей, які позбавлені любові та надії. Тоді слухайте, моліться і йдіть.

ПИТАННЯ:

1. Яка причина і кінець Послання до Римлян?
2. Хто заснував церкву в Римі?
3. Хто написав це послання? Де? І коли?
4. Які стилі використовував Павло у своєму посланні?
5. У чому полягає суть цього послання?''