Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

6. Проповідь Петра на П'ятидесятницю (Дії 2:14-36)

---

ДІЇ 2:22-23
22. Ізраїльтяни, послухайте ці слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, засвідченим вам від Бога чудесами, великими ділами та знаменнями, які Бог робив через Нього посеред вас, як ви самі знаєте. 23. Його, призначеного згідно із задумом та передбаченням Божим, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників.

Святий Дух не підкреслює себе, а прославляє Христа. Бог не егоїстичний, але Він є любов'ю. Кожна Особа Пресвятої Трійці любить іншу і веде нас до іншої. Син прославляє Отця, а Святий Дух прославляє Сина. Як Син дозволив Духові здійснювати спасіння, так і Отець дав Синові всю владу на небі і на землі. Той, хто прагне пізнати Бога, повинен уважно дивитися на любов між Отцем, Сином і Святим Духом, бо Бог є любов, і Його союз триває в любові.

Під керівництвом Святого Духа Петро недовго говорив про істинність злиття благословенного Духа, але незабаром звернув своє свідчення до особи Ісуса Христа, розп'ятого і воскреслого з мертвих. Образ Господа, який приніс себе в жертву, і Його очікування біля гробу наповнили підсвідомість учнів. Вони молилися, роздумували над цими речами, вдивлялися в пророцтво і знаходили очевидне роз'яснення. Петро зобразив Ісуса з Назарету перед своїми слухачами, щоб вони зрозуміли причину злиття Святого Духа і кінець Його пришестя.

Промовець відчував у глибині свого серця, як Святий Дух протистояв гріху юдеїв, які відкинули Ісуса і вбили Його. Петро не міг втішати слухачів красивими словами і обіцяти благословення, але повинен був заявити, що вони злочинці. Але він не говорив цього насильно і жорстко, а поступово розкривав їхній гріх, і мовою любові підводив їх до повного усвідомлення їхнього злочину. Прикметно, що на початку своєї промови він не використовував титул «Христос» чи «Син Божий», а назвав Ісуса «Божою людиною», щоб юдеї продовжували слухати його і не закипали відразу.

Петро глибоко вдихнув, і наступного разу під час своєї промови вимагав уважного слухання і справжнього розуміння. Він сказав: «Ви всі знаєте Ісуса з Назарету. Цього чоловіка Бог підтримав більшою кількістю знамень і чудес, ніж будь-якого іншого пророка до і після нього. Він воскрешав мертвих, виганяв демонів, прощав гріхи, нагодував п'ять тисяч голодних лише п'ятьма хлібинами і втихомирив люту бурю. Ці дивовижні чудеса були діями не людини, а Бога. Людина Ісус перебував у повній гармонії з волею Всевишнього, і Всемогутній діяв і приходив у Ньому. Таким чином, сила небес почала поширюватися на землі. Христос не діяв окремо від Бога Отця, але був одним цілим з Ним, аж поки Святий Бог не здійснив через Нього Свою волю повністю, як сказав Ісус: «Моя їжа – чинити волю Того, хто послав Мене, і діло Його довершити».

Дивно, що юдеї відмовилися від Того, Хто мав силу і владу від Бога. Петро не говорив, що первосвященики чи члени Синедріону винні у відмові Ісуса, але що винні самі слухачі, які боялися своїх провідників, а тому поступово віддалялися від Ісуса з Назарету і не захищали Його. Проте деякі з них брали участь у криках: «Розіпни Його, розіпни Його!». Петро, сповнений відваги Святого Духа, пронизав їхні серця і сказав їм: «Ви самі вбили Цього Посланця Божого не звичайним побиттям камінням, а видали Його язичникам-римлянам. Ви розіп'яли Його через них. А це означає подвійний сором». Петро не говорив своїм слухачам про грабіжництво, брехню чи нечистоту, але викривав їхнє ставлення до Ісуса як до непокірних, сліпих і неосвічених ворогів Божих. Ця проповідь Петра не означає засудження Святого Духа, бо Дух святий. Він засуджує кожен беззаконний вчинок і викриває наше ставлення до Бога, яке проявляється в непослуху і ворожнечі.

Проте Бог не програв битву, незважаючи на розп'яття Христа, але здійснив спасіння у своєму передбаченні. Незважаючи на шокуючий злочин, він повністю оголосив про свою любов. Ніхто не може перешкодити Божому плану. Святий вирішив відкупити світ, знаючи, що це може бути зроблено тільки через жертву Його Сина, принесену руками непокірних грішників. Хрест - це тріумф Божого передбачення і панування Його незбагненної любові до світу. Однак це Боже приречення не означає поблажливості до юдеїв, бо Святий Дух з усією силою промовив через Петра: «Ви – душогуби, вбивці та вороги Божі».

Якою ж великою була різниця між початком і кінцем промови! Спочатку апостоли стояли в найбільшій радості Святого Духа, рясно прославляючи і дякуючи. А потім Дух Святий суворо засудив серця слухачів, бо любов Божа не м'яка, не поверхнева, але свята і правдива.

МОЛИТВА: Святий Отче, дякуємо Тобі за те, що Ти віддав за нас Свого Єдинородного Сина на ганьбу і смерть. Ми вбили Його своєю злобою і впертістю. Прости нам наші гріхи і освяти нас повністю Духом Твоєї приємної любові.

ПИТАННЯ

12. Чому Петро повинен був сказати юдеям, що вони були вбивцями Ісуса?

Mobile device - Print - Top