Mobile device - Print - Bottom

Previous Lesson -- Next Lesson

5. Злиття Святого Духа на П'ятидесятницю (Дії 2:1-13)

---

ДІЇ 2:1-4
1. Коли настав день П’ятдесятниці, усі були разом в одному місці. 2. Раптом почувся з неба шум, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І побачили щось подібне до вогняних язиків, що розділилися й зупинилися по одному на кожному з них. 4. І всі наповнилися Святим Духом та почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

Як ви думаєте, що станеться, якщо сонце впаде на землю? Якби ця величезна розпечена куля газів наблизилася до нашої маленької земної кулі, вона б спалила її разом з усім живим на ній. А якщо б вона впала? Тоді ми б випарували-ся в одну мить. Але це сотворене сонце не прийшло, а сам Творець прийшов на землю як вогненна буря. Він не судив людей, але змилосердився над тими, хто чекав. Бог прихо-дить до людей, і той, хто розуміє, поклоняється. Більше то-го, Бог живе в людині. Ця істина перевершує наше людське розуміння. Так чи інакше, ми просимо вас прочитати звіт про народження церкви, слово за словом, і побачити, як Божа любов, терпіння і благодать прийшли в наш злий світ.

День П'ятидесятниці – давнє свято, яке євреї відзначали на п'ятдесятий день після першого дня свята Пасхи, як день подяки за врожай пшениці. Христос був подібний до пше-ничного зерна, яке впало в землю і померло. У своєму вос-кресінні Він був подібний до первістка зерна, принесеного в жертву Богові, прийнятної жертви, приємної Богові. А учні, які були присутні і молилися, були як перші плоди повного Божого врожаю. Ці духовні жнива тривають і досі. Ми всі походимо з пшеничного зерна, яким є Христос, і сьогодні пожинаємо те, що посіяв Господь, і що бажали бачити про-роки. Тому що Син Божий помер, Святий Дух прийшов у світ.

Дух благодаті не приніс милосердя і світло всім людям. Єрусалим був столичним містом, але буря Божої любові досягала лише тих молільників, які любили Христа. Сила Божа не торкнулася храму, і римські війська залишилися без вічного життя. Лише ті, хто одностайно очікував обіт-ниці Отця, сповнилися Духом сили.

Цілком ймовірно, що більше сотні чоловіків і жінок, вклю-чаючи учнів і сім'ю Ісуса, спочатку були вражені і налякані, коли раптом почули звук з неба, куди був узятий Ісус, схо-жий на сильний вітер, що налітав на них. Не було чутно ні тремтіння вікон, ні грюкання дверей, ні шелестіння листя, але бурхливий звук заповнив увесь їхній дім, а разом з ним і всі кімнати, і навіть подвір'я та прилеглу територію. Вони здивовано сиділи з відкритими очима і вухами, бо не відчу-вали бурі, але чітко чули її своїми вухами. Коли це сталося, вони все ще молилися. Вони відкрили свої серця Господу, і Його сила оселилася в них. Раптом вони побачили щось схоже на вогняні язики, що падали разом зі штормовим вітром. Але ці язики не рухалися в повітрі, не спалювали будинок, меблі та одяг, а з великим спокоєм спочивали на молитвах. Ці дивні вогняні язики вказують на те, що Ісус за-думав через них. Учні мали природні язики, повні брехні, нечистоти і людської мудрості, які повинні були згоріти і зникнути. Натомість Бог дає їм нові сильні вогняні язики, які говорять про Божу любов.

Тоді всі, хто сповнився Духом Господнім, відчули велику радість і глибоке полегшення. Важкі гріхи впали з них, груди їхні розкрилися, смуток минув, засліплені очі прояснилися, а бездіяльні вуста відкрилися для прославлення Бога. Вони вигукнули: «Отче наш, Ти став нам Отцем через смерть Си-на Твого. Його Кров простила нам наші гріхи, і Його Дух оселився в нас, негідних, освятивши нас до кінця. Ми про-славляємо Тебе і славимо Тебе, бо Ти дав нам життя на славу Твоєї благодаті».

Буря Божої любові породила бурю вдячності, і з їхніх вуст полилися священні слова і невідомі небесні думки. Святий Дух керував їхньою мовою, наповнював їхні думки і благо-словляв їхню волю. Вони не були збуджені по-людськи, але були сповнені Святим Духом, який керує розумом і керує душами. Таким чином, вони стали храмом Божого Духа, бо в них з'явилася Його сила і чесноти.

А тепер подивіться! Не тільки Петро та Іван сповнилися Святим Духом, але й усі присутні. Вони не відчули болю від божественної бурі, що пролилася вогняними язиками, але були оточені Божими просторами. Обіцянка Отця здійсни-лася, і всі хто молився стали дітьми Божими, усиновленими та наповненими сутністю Його любові, істини та благо-воління. Ми по праву називаємо цей день Днем П'ятиде-сятниці, бо в наш мертвий світ прийшов божественний, но-вий елемент ззовні. Так у цьому домі в Єрусалимі зароди-лася надія і духовне відродження, спільна хвала і подяка Пресвятій Трійці.

МОЛИТВА: Отче, дякуємо Тобі за те, що Твій улюблений Син поніс наші гріхи на хресті і зробив нас гідними оселі Твого Святого Духа. Наповни нас ра-зом з нашою Церквою Своєю присутністю, щоб наші гріхи повністю зникли, а наша спільна хвала виражала нашу глибоку радість і вдячність.

ПИТАННЯ:

9. Як Святий Дух проявив себе на П'ятидесятницю?

Mobile device - Print - Top